У 2013-2014 роках народ України продемонстрував власне бажання змінити країну. Ми зрозуміли, що єдиним можливим варіантом нашого розвитку є приєднання до євроатлантичної системи безпеки. Так, я говорю про НАТО. Проте НАТО - це не тільки колективний захист. НАТО - це сучасні методи підготовки та тренування військовослужбовців.
На жаль, попри негативний досвід окупації частини суверенної території та збройної агресії уряду Російської Федерації у східній частині країни, наші Збройні сили майже не змінили образ мислення: замість модернізації екіпіровки, військових баз, техніки, інфраструктури та впровадження сучасних стандартів комплектації та взаємовідносин військовослужбовців, ми маємо пострадянську систему, засновану на пригніченні.
Величезна сума грошей з державного бюджету виділяється на речі, яких не повинно бути у складі збройних сил країни, що прагне вступити у НАТО. Цих речей не повинно бути у складі збройних сил країни, що воює!
Що це за «речі, яких не повинно бути»?
- Величезна кількість невмотивованих та недисциплінованих людей, що вступили до лав ЗСУ через примусову систему (сюди ми також додаємо велику суму з державного бюджету, що витрачається на велику кількість людей, яким це все не потрібно - їжа, військові частини та ін.);
- військові комісаріати - яскравий приклад пострадянської системи. Це військовослужбовці, що не мають практичних обов‘язків, пов‘язаних із захистом країни, натомість військові комісаріати лише займаються «пошуком» невмотивованих юнаків. Нагадаю, на цю діяльність витрачається астрономічна сума грошей.
Усі, хто хоча б один раз відвідували районний військовий комісаріат, погодяться зі мною - це лише застаріла структура, що ганьбить імідж Збройних сил України.
«Багато людей - сильна армія!». Цей принцип, покладений в основу функціонування призовної системи, запроваджує ставлення до військовослужбовців як до «гарматного м‘яса» (вибачте за подібний вислів), а ставлення до воєнних дій обмежується ірраціональним використанням власних солдатів («якщо перша лінія не зможе добігти до ворожого кулеметника - це зробить друга/третя/четверта»).
Деякі люди можуть наводити контраргументи:
1) «В Україні триває війна, строкова служба робить з юнаків справжніх чоловіків!»
Так, в нас війна, тому в нас є подвійна мотивація змінити наші Збройні сили. Краще мати 1000 професіоналів, які люблять свою справу, мають гідні умови, гідні пільги (не тільки безкоштовний проїзд у громадському транспорті), сучасне озброєння та екіпіровку, ніж мати 10 000 людей, які не мають мотивації (через різні причини), і через подібну систему набору цих людей, ЗСУ не мають сучасних військових баз, інфраструктури - геть нічого, бо не вистачає грошей. До речі, в ООС беруть участь лише військовослужбовці на контрактній основі.
2) «Ізраїль та Норвегія - країна-член НАТО, мають призовну систему».
Так, мають, проте рівень модернізації ЗС Ізраїлю та ЗС Норвегії не можна порівнювати із рівнем модернізованості ЗС України. Краще залишити лише професіоналів, та розвивати ЗСУ на основі потреб цих професіоналів та навколо цих професіоналів - надати гідні умови; оновити усе, що тільки можна оновити за сучасними стандартами та не витрачати гроші на структури, що не стосуються роботи професіоналів. Збройні сили України повинні перетворитися у боєздатну машину, що працює як годинник. Коли досягнемо рівня модернізованості ЗС Норвегії, тоді вже будь ласка - повертайте строкову службу.
Зараз військовослужбовці, що пройшли строкову службу, не мають практичних навичок, що допоможуть захистити власну країну. Якщо Ви гадаєте, що, у разі вторгнення ворога, кожен «призовник» візьме автомат у руки та професійно почне діяти - Ви помиляєтесь.
Головне: скасування строкової служби допоможе нам значно покращити організованість Збройних сил. Впроваджувати стандарти НАТО можна хоч сто років, якщо не оновити принципи функціонування українських ЗС.
Замість велизечної кількості призовників - спільнота професіоналів, що має усе необхідне; замість військових комісаріатів - сучасні рекрутські центри.
Я особисто хочу звернутися до Вас, пане Президент, як до Головнокомандувача Збройних сил України! Народ України прагне змін. Зрозуміло, що невід‘ємною складовою добробуту та успіху є безпека. Ця безпека повинна ґрунтуватися на сучасних підходах, а головне - на наших співгромадянах, які мають поклик у своєму серці. Цей поклик заснований на вірі - вірі у Людину, вірі у справедливість. Я вірю, що ми, українці, можемо створити сучасні та круті Збройні сили, що зможуть бути прикладом не тільки патріотизму та дисципліни, а ще й прикладом оновлення та осучаснення.
З повагою,
Горбачов Данило