Зберегти старовинні палаци і замки. Створити повний реєстр історико-культурних пам'яток України.

Навіть за сприятливої економічної ситуації держава самотужки не зможе утримувати у належному стані архітектурні пам'ятки, грошей не вистачить. Держава не виділяє грошей на реставрацію замків, а тому іншого порятунку, як залучення інвесторів, на сьогодні немає. Однак при цьому мала б бути узгоджена програма використання замків.

Згідно з законом України «Про культурну спадщину», пам'ятки культури можуть належати як державі, так і перебуватив комунальній та приватній власності. Оптимальний варіант - передавати їх у концесію, тобто довгострокову(але тимчасову) експлуатацію. Концесія передбачає тривалий договір на півстоліття, на 49 років. Вона передбачає певне звільнення від обов' язкової сплати коштів до держбюджету в перші роки, що повинно зацікавити інвесторів. Крім того, в більшості випадків ці об'екти мають бути доступні широкій громадськості. Держава повинна чітко визначати зобов'язання тимчасових власників і перевіряти їх виконання.

Пам' ятку можна передавати у власність, після цього має починатися реставрація, власник мусить відновити замок чи палац. Якщо він цього не зробить, 1000 окладів штраф. Якщо в зазначений термін реставрація не проведена , об'єкт (після попередження) має бути повернений державі. Такий механізм зазначений у Законі «України «Про охорону культурної спадщини». Однак прикладів його роботи на практиці поки не існує, незважаючи на те, що декілька замків в Україні придбано, вони належать тепер приватним власникам, а стан 1х з часом лише погіршується.

Успішний приклад концесії в Україні – замок Сент-Міклош (Чинадіївський замок) у Закарпатській області. 2001 році замок передали у концесію художнику Йосипу Бартошу, який разом із дружиною та однодумцями врятував пам’ятку від руйнації, зокрема, відреставрували інтер’єр першого поверху споруди.

Тепер у замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи. З 2012 року в замку стартував міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош», де сходяться в бою лицарі-реконструктори з кількох країн, зокрема, України, Угорщини, Словаччини й ін. Поки Україна ще «буксує» на питанні концесії, в Європейському Союзі вже не перший рік активно діє практика продажу замків. Якщо держава або орган місцевого самоврядування не має коштів для утримання чи відновлення історичної пам’ятки, то з таким об’єктом безболісно прощаються, виставивши його на продаж за умови збереження автентичності та його доступності для відвідувачів. Є багато прикладів, як невеликі палаци чи напіврозвалені замки перетворились у затишні готелі, ресторани чи туристичні центри. Якщо ж нові власники з планами на перебудову не впорались, то замок чи вілла перепродаються.

Головна мета залишається одна: замок має знайти господаря, який зможе зберегти його для нащадків.

Створити комісію на чолі з громадськістю, і залучити міжнародних експертів, для розробки механізмів контролю, який має виключати будь-які шахрайства чи недбалість. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання культурної спадщини України потребує не лише наукового підходу, а й людського фактору розуміння поставленої проблеми.

Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації залишити у державній власності.

Загострення кризових явищ у сфері туризму та курортів свідчить про необхідність удосконалення державної політики у зазначеній сфері, пріоритетів і принципів її реалізації, повноважень і компетенції суб’єктів туристичної діяльності, впровадження ефективних організаційно-правових, економічних, інформаційних механізмів розвитку сфери туризму та курортів як високорентабельної галузі національної економіки.

Об’єднання ресурсів держави, місцевих громад, громадських організацій, наукових і архівних установ дозволить забезпечити ґрунтовне дослідження, збереження та ефективне використання об’єктів культурної спадщини, популяризацію історичних і культурних надбань, виховання шанобливого відношення до культурної спадщини.