Рівні права батька на дітей при розлученні.

Створити законопроект де будуть вичерпно, справедливо та ефективно враховувати права батька на дитину.
Є безліч прецедентів, де виключно міжособистісні відносини чоловіка та дружини впливають на права. Жінка просто отримує інструмент маніпуляції і часто аморально ним користується. Чоловіки не винні в тому, що вони не народжують дітей, їм випала функція запліднювати. Однак, будьте певні, коли спостерігаєш отаку кричущу несправедливість, більшість чоловіків раді були би самі собі народити ту дитину в муках. А навіть, якщо б помінялись ролями з жінкою, не були би такими однобокими маніпуляторами і вони би ділили права ПОРІВНО. Тому що в чоловіків більше присутній холодний, раціональний, розум, якому не чуже поняття справедливості розподілу прав, а не домінують місцями емоції (образи, помсти колишнім), як у більшості жінок. Дитина не винна, вона неможе по суті обирати, її позбавляють цього права саме жінки за активного сприяння державного репресивного апарату. Частим аргументом є начебто емоційний стан дитини, вплив на який може мати "відірвання чи забирання" від матері. По-перше ніхто не забирає на постійно, а домагається рівних прав та однакового часу перебування, а по-друге це не аргумент, тому що логічно, з ким дитина перебуває постійно, до того і прив'язується в тому числі емоційно. Достатньо кількох безперервних тижнів перебування, для маленької, чи місяців, для більшої дитини і вона сповна прив'яжеться до батька, а матір буде сприймати як чужу. Посил звернення не полягає у відбиранні дітей в жінок. А саме в РІВНИХ ПРАВАХ. Навіщо ви пишете ці пункти в Сімейному кодексі, якщо це фактично брехня, обман. Навіщо стаття 141 в Сімейному Кодексі, якщо судді ніколи нею не керуються, НІКОЛИ!!!
Цитую:
Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.
Закон, який містить практичну брехню (бо саме на практиці це чітко видно) - це не закон, а сприяння злочину, насамперед у відбиранні дитини однаково права на одного з родичів - БАТЬКА!!!
Батько - дуже важлива особистість в житті дитини. Раніш, в українському патріархальному суспільстві саме батько вирішував долю сім'ї та кожного з її членів. Те, що зараз відбувається в інституті сім'ї, зокрема при розподілі прав на дитину, це не ознака демократичного суспільства, яке декларує рівні права кожного громадянина. Це насилля над вибором дитини та правами батька. Про яку рівність прав тоді може йтися? Страждають як мінімум двоє (дитина й батько), а користується плодами маніпуляції одна особа (матір).
Хочу згадати й виплати та аліменти. Навіщо батькові спонсорувати часто вороже налаштовану на нього дитину (бо його впливу на неї фактично немає) та несправедливого (якщо не ділиться) ворога в особі дружини? Де тут логіка?