Визнати байдужість безумовною цінністю свідомо обраною сучасним суспільством.

На місцевих виборах цього року політична сила під лозунгом «Ваші небайдужі сусіди» зазнала поразки. Безліч було в них агітаційних наметів, безліч агітаторів роздали неймовірну кількість агітаційних матеріалів на тему «Ваші небайдужі сусіди», і все марно: народ за це не проголосував. Надзвичайно важко жити поруч з небайдужими сусідами. Небайдужого сусіда сприймають як лихо. Тому кількість обраних у депутати небайдужих сусідів склала лише 0,03% від загальної кількості обраних депутатів за даними Центральної виборчої комісії України. Отже, народ дав рішучу відсіч небайдужим. Це логічно: вони дістали та втомили всіх. Скінчився час небайдужих. Годі вже небайдужим метушитися, годі лізти зі своєю маячнею до громадян України, годі нав’язувати свої смаки та вподобання. Достатньо було часу у небайдужих, щоб проявити себе. Проявили себе повністю і зганьбилися. Наразі мають запанувати байдужі.
Байдужість – то більше, ніж толерантність, бо байдужість – то розвинута толерантність, то шлях розвитку толерантності. А оскільки толерантність наразі є визнаною цінністю в світі, то Україна має можливість та нагоду освідомити цю цінність у її розвитку, розвинути толерантність у байдужість і надати нову цінність світу! Отже, насамперед, треба визнати байдужість актуальною та реально значущою цінністю суспільства. І надалі творити політику, спираючись на байдужість, як безумовну цінність свідомо обрану сучасним суспільством.