Як Україні отримати Нобелівську премію миру

Як Україні отримати Нобелівську премію миру:
комісія Байдена-Зеленського-Джонсона
(поточні гео-дипломатичні та гео-юридичні проекти)
Юрченко М.
© 2019, Київ, Україна, 093 784 84 62


Анотація

Розпад Радянського Союзу за часів Михайла Горбачова відбувся досить несподівано для керівників колишніх радянських республік, для світових лідерів і у досить мирний спосіб. Проте, Володимир Путін за своєю маніакальністю, агресивністю, схильністю до терору і помсти та іншими ознаками є антиподом Михайла Горбачова, а отже розпад Російської Федерації як імперії може відбутися з геополітичними потрясіннями. У цьому контексті, перша частина проекту присвячена створенню так званої Комісії Байдена, Зеленського та Джонсона під назвою «Міжнародна комісія по мирному перетворенню Російської Федерації на спільноту мирних суверенних держав». Головне завдання Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона буде полягати у передбаченні найбільш вірогідних сценарїїв розпаду Російської Федерації і, по-можливості, на попередженні чи зменшенні негативних наслідків цього розпаду для європейської та світових спільнот. Друга частина проекту присвячена висуненню Російській Федерації майнових позовів у зв’язку з крадіжкою у 1721 році за часів Петра І назви «Росія» («Ρωσία», грецька назва «Русі»), яка історично належить Україні. Створення Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона та запровадження інших заходів призведе до повного політичного та економічного колапсу Російської Федераці, її декапіталізації. Щоб уникнути цього фатального колапсу, світові лідери мають запропонувати Володимиру Путіну звільнити захоплені території в Молдові, Грузії і Україні, повернути Крим Україні та відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Запропоновані гео-проекти є настільки масштабним та сучасними, що Байден, Зеленський та Джонсон мають бути номіновані на здобуття Нобелівської премії миру.

Розпад імперій. Російська Федерація як імперія

Як відомо із історії, на території, зокрема, Центральної та Східної Європи та дотичних регіонів існувала ціла низка імперій, які з плином часу розпалися. Першою у вказаному регіоні виникла Києво-Руська імперія, яка досягла гігантських розмірів за часів князя Святослава і розпалася перед татарською навалою у кінці першої половини ХІІІ століття. Слідом за розпадом Києво-Руської імперії відбувся розпад потужної Золото-Ординської імперії, далі естафета «розпадів» перейшла до Російсько-Петрівської імперії і, нарешті, до радянської імперії в особі Радянського Союзу. Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році за часів Михайла Горбачова утворилася сучасна Російська Федерація з усіма ознаками (нео)класичної імперії.

Поряд із вказаними імперіями свого часу розпалися й усі дотичні імперії: візантійська, османська, австро-угорська тощо.

Із світової історії відомо також, що усі імперії розпадалися внаслідок двох головних причин. Перша причина – це послаблення і подальша втрата централізованої керованості (із метрополії), друга причина – це, так би мовити, «неперетравленість» провінцій в економічному, соціальному, культурному, етнографічному й в інших сенсах. Негативні зовнішні чинники, такі, наприклад, як війни, сприяли розпаду імперій.

Розпадеться і сучасна Російська федеративна (Російсько-Путінська) імперія під впливом тих самих двох внутрішніх чинників, оскільки так звана «владна вертикаль», створена Володимиром Путіним, не забезпечує довготривалої централізованої керованості федерації і не перешкоджає відцентровому руху суб’єктів федерації (тих самих провінцій).

При цьому міжнародні санкції, запроваджені світовою спільнотою після збройного нападу Росії на Україну у 2014 році, наближають дату розпаду Російсько-Путінської імперії.

Сценарії розпаду «Російської федеративної імперії», приблизно на 10-12 територіальних новоутворень, обговорювалися у світовій пресі неодноразово і досить детально. Нагадаємо лише, що серед цих територіальних новоутворень визначають Московію (з центрами у Санкт-Петербурзі, Москві і Нижньому Новгороді і з населенням, за різними оцінками, в межах 40-60 мільйонів осіб), Татарстан, Башкоркостан тощо. Жахом для московитів буде те, що новоутворена Московія майже не буде мати природних ресурсів, які і формували насамперед світового петро-Путіна.

«Міжнародна комісія по мирному перетворенню Російської Федерації на спільноту мирних суверенних держав»
«International Commission on the peaceful transformation of the Russian Federation into the community of peaceful sovereign states»
«Commission internationale sur la transformation pacifique de la Fédération de Russie en une communauté d'États souverains pacifiques»

Як відомо, розпад Радянського Союзу за часів Михайла Горбачова відбувся досить несподівано для керівників колишніх радянських республік, для світових лідерів і у досить мирний спосіб. Проте, Володимир Путін за своєю маніакальністю, агресивністю, схильністю до терору і помсти та іншими ознаками є антиподом Михайла Горбачова, а отже розпад Російської Федерації може відбутися з геополітичними потрясіннями.

Тому головне завдання Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона буде полягати у передбаченні найбільш вірогідних сценарїїв розпаду Російської Федерації і, по-можливості, на попередженні чи зменшенні негативних наслідків цього розпаду для європейської та світових спільнот. На наш погляд, діяльність Комісії Байдена-Зеленського-
Джонсона має бути зосереджена щонайменше на наступних шістьох напрямках:

1. Дизайн нового геополітичного простору у Східній Європі та Азії із урахуванням нових територіальних утворень (Московії, Татарстану, Башкорстостану тощо).
2. Вирішення територіальних претензій.
3. Нерозповсюдження та утилізація ядерної зброї.
4. Оцінка перспектив і ризиків енергозабезпечення Європейського Союзу за рахунок подальших поставок газу і нафти зі східного напрямку.
5. Оцінка перспектив і ризиків збереження атомної промисловості російського (радянського) походження, враховуючи той факт, що значна кількість атомних станцій у Європі й інших регіонах побудована із застосуванням атомних технологій саме російського (радянського) походження.
6. Врегулювання міграції населення із нових територіальних утворень.

З економічної точки зору урахування ризиків тимчасових коливань, а з часом і повного припинення поставок газу, нафти, вугілля та інших сировинних товарів з Російської Федерації призведе у першу чергу до суттєвого зменшення цін ці товари і, таким чином, до зменшення економічного потенціалу Російської Федерації, її декапіталізації у цілому.

Передбачається, що лише сам факт створення Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона призведе до декапіталізації Російської Федерації на третину.

Крадіжка назви «Росія», яка належить Україні

Як відомо із світової історії, назва «Росія» (грец. «Ρωσία») є грецькою калькою назви ранньофеодальної держави (пізніше імперії) «Русь», «Руська земля», яка утворилася на зламі VIII-IX століть у Центральній та Східній Європі з центром у Києві. Правонаступницею цієї держави на підставі континуїтету є Україна, якій, таким чином, належать і назва цієї держави, а саме «Русь», «Ρωσία», «Russia» тощо (згадаємо Русь-Україну Михайла Грушевського), у різних транскрипціях і з усіма похідними від базової назви.

Проте, у 1721 році за часів Петра І назва «Росія» була нахабно вкрадена Московією, про що свідчить величезна купа історичних документів, мап тощо. У цьому році Московське царство (тодішня офіційна назва «Московії») було штучно перейменовано на «Російську імперію», а Петро І отримав титул «російського імператора».

Таким чином, між Україною («Русь-Україною») і сучасною Російською Федерацією («Московією») жевріє вкрай задавнений топонімічний конфлікт. Прецедентом вирішення цього конфлікту може слугувати топонімічний конфлікт між Грецією та Колишньою Югославською Республікою Македонія щодо використання останньою назви «Македонія».

У нашому випадку, крадіжка назви «Росія» Московією у 1721 році створює величезні юридичні, геополітичні, економічні та інші проблеми для сучасної Російської Федерації.

Йдеться, зокрема, про висунення Російській Федерації (перейменованій «Московії») міжнародних судових позовів щодо припинення незаконного використання назви «Росія», яка належать Україні, та відшкодування шкоди, завданої шляхом шахрайської крадіжки цієї назви у 1721 році (та усіх похідних від назви «Росія»). Через надзвичайну задавненість топонімічного конфлікту між Україною та Російською Федерацією (приблизно 300 років) та надзвичайно великі розміри відшкодування збитків, завданих цією топонімічною крадіжкою (приблизно 100 трильйонів долларів США), даний проект розглядається як наймасштабніша юридична кампанія за усю історію людства.

Паралельно з поданням позовів українська сторона має здійснювати інвентаризацію міжнародних активів Російської Федерації (Московії) та їх поточний моніторинг з метою своєчасного арешту цих активів. Ціна позовів настільки велика, що усі міжнародні активи Російської Федерації (а потім і Московії) будуть заблоковані на невизначений термін.

Зокрема, усі товари російського виробництва будуть визначатися на світових ринках як товари, країна походження яких має вкрадену назву, а отже будуть заборонені для продажу.

Поточні висновки

Створення Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона та запровадження інших заходів призведе до повного політичного та економічного колапсу Російської Федерації.

Щоб уникнути цього колапсу, світові лідери мають запропонувати Володимиру Путіну щонайменше:

1. Звільнити Придністров’я в Молдові, Південну Осетію та Абхазію в Грузії, Донбас в Україні та повернути Крим Україні.
2. Добровільно перейменувати Російську Федерацію на «Московію».
3. Відшкодувати завдані збитки у розмірах, розрахованих у відповідності до практики міжнародних репараційних угод.


П’ять Damoclis gladiі над Росією

Насьогодні над Росією вже «висять» чи можна «повісити» щонайменше п’ять дамоклових мечів:

1. Створення Комісії Байдена-Зеленського-Джонсона. Лише створення Комісії «на папері» призведе до збільшення ризиків будь-якої співпраці з Росією і, як наслідок, до її подальшої декапіталізації.
2. Подання позову до Росії про крадіжку назви «Росія», яка належить Україні. Через подання позову можна загальмувати чи зупинити надходження з Росії товарів та послуг, країна походження яких має крадену назву.
3. Застосування ембарго на експорт газу та нафти з Росії. Призведе до руйнації головної складової експортного потенціалу Росії.
4. Відключення Росії від SWIFT, VISA, MasterCard тощо. Призведе до зупинки усіх валютних переказів на території та з території Росії.
5. Накладення арешту на закордонні активи Путіна, його найближчого оточення, російських олігархів та державних компаній. Сума активів оцінюється на рівні близько трильйона доларів США, передбачається повернення цих активів першому демократичному уряду Росії.

Вказані заходи можна застосувати одномоментно або керувати ними у реальному часі.

Як наслідок, кінцева мета може коливатися від перетворення Росії у врівноваженого і навіть цивілізованого суб’єкта міжнародних відносин до перетворення Росії на 10-12 більш врівноважених і більш передбачуваних суб’єктів міжнародних відносин. Якщо Байден зрозуміє, що він зможе отримати цілком реальну Нобелівську премію миру (на відміну від Обами) за мирне перетворення пост-радянського неоімперіалістичного геополітичного простору у демократичний простір, доля Росії буде вирішена на протязі кількох років, тобто ще за каденцію Байдена.