Про захист прав психічно хворих осіб на оформлення пенсії по інвалідності

В нашій державі, якщо людина захворіла на психічну хворобу, вона автоматично стає недолюдиною та в переважній більшості опиняється на вулиці без жодних засобів на існування. В кращому випадку, якщо є близькі родичі, вона приречена на постійне утримання, якщо родичі погодяться її утримувати за свій рахунок.
Через відсутність адекватного гуманного чинного законодавства психічно хвора людина позбавлена права оформити собі пенсію по інвалідності, але гірше те, що і її родичі, і орган опіки не можуть нічим допомогти такій людині через чинні норми законодавства.
Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.
Проте, даного закону до сих пір не прийнято та єдиним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проведення судово-психіатричної експертизи є недолугий наказ міністерства охорони здоров’я від 08.05.2018 року № 865 «Про затвердження порядку проведення судово-психіатричної експертизи», який не регламентує проведення експертизи за місцем проживання хворої особи, що є в багатьох випадках єдиним способом провести таку експертизу.
На даний час чинне законодавство вимагає від психічно хворої особи те, щоб вона добровільно визнала себе психічно хворою особою та написала заяву про надання їй пенсії як інваліду психічного захворювання. А при проведенні судово-психіатричної експертизи законодавство вимагає надання згоди психічно хворої особи на багатогодинне проведення судово-психіатричної експертизи та водночас добровільно приїхати до обласної психіатричної лікарні. Але, якщо психічно хвора людина внаслідок своєї хвороби не зможе це зробити або відмовляється від таких дій, вона автоматично залишається поза законом, без жодних засобів до існування, тобто позбавляється права на життя.
Слід зазначити, що психічно хворій людині визнати себе психічно хворою та надати згоду на проведення експертизи це все-одно як глуху людину заставити почути, або сліпу людину заставити побачити, а якщо вона цього не зробить, то приречена померти без жодних засобів до існування або бути на довічному утриманні рідних, якщо такі знайдуться. Це негуманна та протиправна ситуація.
Пропоную розробити нормативні акти, в т.ч. прийняти закон, якими:

• забезпечити безумовне право психічно хворих осіб на проведення судово-психіатричної експертизи за місцем проживання підекспертного у випадку наявності відповідного клопотання заявника у справі про визнання особи недієздатною та встановлення опіки;
• врегулювати порядок проведення судово-психіатричної експертизи у випадку відмови надання згоди підекспертного на проведення судово-психіатричної експертизи, зокрема у порядку повідомлення особи про здійснення даної експертизи на підставі медичних документів, спілкування з хворим, показань рідних і близьких хворої особи та інших осіб про її поведінку, інших фактів;
• врегулювати шляхи фізичного захисту експерта при проведенні судово-психіатричної експертизи, зокрема покладення обов’язку захисту експерта на заявника клопотання у справі про визнання особи недієздатною та встановлення опіки або на поліцію;
• врегулювати спосіб доставки експерта за місцем проживання підекспертного, зокрема шляхом покладення даного обов’язку на заявника клопотання у справі про визнання особи недієздатною та встановлення опіки;
• передбачити виплати коштів на відрядження експертів, які проводять судово-психіатричну експертизу за місцем проживання хворого;
• визначити вичерпний перелік причин відмови експерта від проведення судово-психіатричної експертизи.