Щодо врахування громадських інтересів у питанні зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення

На законодавчому рівні, як окрема категорія земель, землі рекреаційного призначення були визначені у Земельному кодексі України. Зараз правове регулювання використання земель рекреаційного призначення здійснюється низкою законодавчих актів, зокрема Земельним кодексом України, Водним кодексом України і Лісовим кодексоми України, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Так, ст. 64 Водного кодексу України визначає порядок користування водами в рекреаційних цілях, а ст. 85 передбачає користування земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів для цих цілей.
При цьому цільове призначення цих земельних ділянок як земель водного фонду України залишається незмінним
Статтею 50 Земельного кодексу України, визначено, що землі рекреаційного призначення як землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать наступні земельні ділянки:
земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів;
земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас;
земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів;
земельні ділянки стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів;
земельні ділянки будинків рибалок і мисливців;
земельні ділянки дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів;
земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Правовий режим земель рекреаційного призначення – це встановлений законодавством порядок використання та охорони земель, що визначає права, обов'язки, обтяження прав і обмеження видів господарської діяльності титульних власників земельних ділянок і третіх осіб з метою організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Проте, у законодавстві України існує прогавина, яка допускає порушення прав осіб щодо врахування громадських інтересів у розпоряженні землями зазначеної категорії, що полягає у зміні цільового призначення цих земель.
Досить часто забудовники беручи землю рекреаційного призначення з метою власного збагачення не враховують інтереси громади. Цими діями вони порушуть права людей на відпочинок та заняття спортом, що у свою чергу порушує положення статті 49 Конституції України, відповідно до якої держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Враховуючи вищезазначене, прошу як Гаранта Конституції, суб'єкта законодавчої ініціативи розробити та внести на розгляд Верховної Ради України Проект Закону щодо обмеження права землекористовучів на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення, без врахування громадських інтересів.