На підставі п.30 ст.106 Конституції України, застосувати право вето із поверненням Закону №3985 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» на повторний розгляд Верховною Радою України.

Верховною Радою України прийнято законопроект №3985 від 13.08.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Повідомляю, що вказаний законопроект містить норми, які не покращать використання вказаної системи, а, навпаки, зашкодять цьому, а фактично – зроблять використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи неможливим та таким, що не має сенсу для учасників процесу.
Так, на даний час діючими редакціями Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник процесу, який подає процесуальні документи до суду у електронному вигляді, звільняється від обов’язку надавати копії таких документів суду, або надсилати іншим учасникам процесу. Таким чином, вирішується кілька проблем. Економиться час та кошти (на копіювання документів) учасників процесу, а головне, вони заохочуються подавати документи до суду саме у електронному вигляді.
Між тим, законопроект №3985 містить норми, якими вносяться зміни до ст..43 Цивільного процесуального кодексу України, а також у аналогічні норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Вводиться норма, відповідно до якої: «У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов’язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів».
По-перше, враховуючи функціонал самої системи, зокрема, модулю «Електронний суд», виконати цей обов’язок неможливо технічно, оскільки сам процесуальний документ, який подається до суду (наприклад, позовна заява, відзив, клопотання, тощо) створюється у самій системи та за її ж допомогою відправляється до суду, а у паперовому вигляді не існує взагалі. Таким чином, до відправлення документу за допомогою підсистеми «Електронний суд» самого документу, відправити його копію звичайною поштою неможливо, оскільки самого документу у паперовому вигляді та його копій не існує.
По-друге, за таких умов повністю втрачається сенс для учасника процесу використання вказаної системи, перевага якого полягає якраз у можливості не мати необхідності виготовлення багатьох копії документів на папері.
По-третє, використання електронного документообігу, зокрема, підсистеми «Електронний суд», як елементу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, дозволяє в умовах епідемії особливо небезпечного інфекційного захворювання COVID-19 мінімізувати відвідування офіційних установ (канцелярій судів або поштових відділень) з метою особистого подання або відправлення документів, оскільки вказана система дозволяє зробити це дистанційно у електронному вигляді. У випадку внесення до процесуального законодавства змін, які будуть вимагати від учасника процесу відправляти копії документів саме поштовим зв’язком, він буде змушений все одно відвідувати поштове відділення. Тоді для нього втрачається сенс користуватися вказаною системою, оскільки все одно він змушений користуватися звичайним поштовим зв’язком та відправлять документи у паперовій формі, тоді у такій же формі простіше відправити їх і до суду.
Таким чином, наявність у прийнятому законопроекті вказаних норм фактично суперечить його меті та усім зусиллям, у тому числі й Вашим, щодо впровадження сучасних цифрових технологій у сфері державних послуг та, у даному випадку, у сфері судочинства, оскільки, у разі вступу закону у силу у такому вигляді, можна передбачати істотне зменшення використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи учасниками судових процесів.
Вважаю, що меті вдосконалення судової системи України та впровадження цифрових технологій у її діяльності буде відповідати застосування Президентом України права вето із поверненням Закону законопроект №3985 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» на повторний розгляд Верховною Радою України, при цьому вважаю доцільним проаналізувати й інші норми вказаного закону, з точки зору відповідності меті його прийняття.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 14 Закону України «Про звернення громадян»,
ПРОШУ:
На підставі п.30 ст.106 Конституції України, застосувати право вето із поверненням Закону №3985 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» на повторний розгляд Верховною Радою України