Попри те, що 1 липня 2013 року громадянам України нібито дозволили купатися, плавати на човнах, любительське та спортивне рибальство, водопій тварин та інше із орендованих озер, ставків і річок, мешканці сіл, селищ та міст в Україні переконані, що якщо у водойми є орендар чи господар, значить безкоштовно підходити до неї заборонено.
Може закон теоретично й дозволяє їм це робити, але орендар, що орендував водойму, категорично ні.
Так, Конституцією України передбачено, що водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктом права власності Українського народу.
Крім того, як вже зазначалося вище, Кабінет міністрів України постановою від 29 травня 2013 року № 420 затвердив "Типову форму договору оренди водних об'єктів", в якій передбачено, що передача в оренду водних об'єктів здійснюється без обмеження права загального водокористування.
Аналогічна вимога встановлена ч. 7 ст. 51 Водного кодексу України, де передбачено, що орендарі водних об'єктів зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування.
Цією ж статтею передбачено покарання за невиконання вищезазначених вимог Закону. Зокрема, ч. 10 ст. 51 Земельного кодексу України передбачено, що заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди є підставою для розірвання договору оренди.
Для певної категорії населення, а це не мала частина громадян України, які проживають у селах та селищах, водні ресурси (риба), їх вилов та споживання є способом життя, а іноді і способом виживання та існування.
Недобросовісні орендарі, майже завжди, порушуючи норми чинного законодавства України забороняють загальне водокористування, посилаючись на неїснуючі норми Закону та залякуючи людей великими штрафами та міліцією, при цьому будучи твердо впевненими в своїй безкарності.
Разом з тим, при зверненні до суду для захисту своїх порушених прав потрібно розуміти, що наша судова система не здатна забезпечити об'єктивного розгляду справи, тим більше, при наявності такого фактору, як різниця фінансового становища орендаря та звичайного селянина.
Тобто спосіб захисту порушеного права на загальне водокористування, передбачений на даний час, в чинному законодавстві України є невиправданим та недієвим, тому орендарі і дозволяють собі свавілля, безвідповідальну та грубу поведінку, стосовно людей, які прагнуть використати своє право, дане їм Конституцією та законами України.
Для вирішення даної проблеми, пропонуємо внести на розгляд Парламенту законопроект, яким шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення або навіть до Кримінального кодексу України запровадити більш жорстку міру покарання для недобросовісних орендарів водойм, які забороняють громадянам України загальне водокористування у вигляді великого штрафу, а у випадку повторного порушення права на загальне водокористування навіть громадські роботи або виправні роботи.
Внесення таких змін дозволить людям більш впливовішим методом захищати свої права, втихомирити недобросовісних орендарів водойм та частково зняти соціальну напругу із села.