Встановлення пам'ятника герою Н.Носова Незнайки на Місяці

Мені, громадянці України, якої не байдуже світовий рейтінг моєї країни, дуже прикро, що частина її творчої спадщини залишається у статусі культурної маргіналії.
Так сталося з відомим радянським дитячим письменником Миколою Носовим.

Біографічна справка (Вікіпедія)
Життєпис
Народився 10 (23) листопада 1908 року в Києві в сім'ї актора-естрадника[6] Миколи Петровича Носова та Варвари Петрівни Носової, окрім нього, у родині ще були брати Петро (старший) та Борис (молодший) і молодша сестра Лариса. Дитинство провів в Ірпені. Потім родина мешкала на вулицях Глибочицькій, Борщагівській та у 1919-23 роках Маріїнсько-Благовіщенській (тепер Саксаганського), 86. Дитинство описав у повісті «Тайна на дне колодца»[7]. З 1915 по 1923 роки навчався в київській приватній гімназії Стельмашенка (згодом 9-а гімназія, трудова школа). З 1923 року родина знову мешкала в Ірпені. Навчався у вечірній робітничій школі. У 1927—1929 вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії (закінчив у 1932). У 1932—1951 — режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та навчальних фільмів (у тому числі для Червоної Армії, заслуживши цим у 1943 орден Червоної Зірки).

Почав публікувати оповідання у 1938 («Витівники», «Живий капелюх», «Огірки», «Чудові штани», «Мишкова каша», «Городники», «Фантазери» та ін., які друкувалися головним чином у дитячому журналі «Мурзілка» і згодом склали основу першої збірки Носова «Тук-тук-тук», 1945). Носов увів до дитячої літератури нового героя — наївного і розсудливого, пустотливого і допитливого непосиду, який увесь час прагне щось робити, але постійно потрапляє в незвичайні, часто комічні ситуації.

Особливо широку популярність завоювали його повісті для підлітків «Весела сімейка» (1949), «Щоденник Миколки Синіцина» (1950), «Вітя Малєєв в школі й удома» (1951; Сталінська премія, 1952).

Довготривалу популярність і любов читачів здобули його казкові твори про Незнайка. Перше з них — казка «Гвинтик, Шпунтик і пилосос». Надалі герой з'явився в знаменитій трилогії, що складається з романів-казок «Пригоди Незнайка і його товаришів» (1953—1954), «Незнайко в Сонячному місті» (1958) і «Незнайко на Місяці» (1964—1965; Державна премія РРФСР ім. Н. К. Крупської, 1969).

Автобіографічний твір письменника — «Повість про мого друга Ігоря» (1971—1972), написана у формі щоденникових записів з життя дідуся й онука (1-а ч. — «Між роком і двома», 2-а ч. — «Від двох до двох з половиною років») і мемуарна повість «Таємниця на дні колодязя» (1977; два її первісних варіанти — «Повість про дитинство» і «Все попереду», обидві 1976).

У 2018 році у Святошинському районі Києва нова вулиця була названа на честь Миколи Носова[8].
___________

Можливо, єдина книга цього видатного письменника, що вийшла до друку українською мовою на початку "хрущовської відлиги", була "Пригоди Незнайки та його друзів" (Видавнитство ЦК ЛКСМУ "Молодь", Київ, 1955, малюнки В. Григорьєва та К. Полякової)

"Пригоди Незнайки" це далеко не дитяча казка. Це життєпис маленької людини "зростом в огірок", яка намагається пізнати світ і для цього готова на відчайдушні та, можливо, на перший погляд безглузді витівки.

Пригоди Незнайки - це окрема філософія життя та шляхів подолання своїх слабкостей, незнання та недосконалості.
Незнайка - це своєрідний малесенький Гуллівер (Анті-Гуллівер), який здійснюе декілька подорожей, в тому числі - подорож на Місяць.

Герої завжди переживають своїх творців. В світі та в Україні існує багато пам'ятників літературним героям, в тому числі казковим.

Але я пропоную дещо інше.
Встановити пам'ятник Незнайці на Місяці я, як художник, бачу як безпрецедентний проект- подію майбутнього, яка буде мати велике значення для України в світовому культурному та політичному сенсі.
Можливо, це безглуздя, проте, я впевнена, що в будь-якому творчому безглузді криється глибокий смисл.

З повагою,
Тая Галаган