Кримінальна відповідальність за примусову вакцинацію

Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/121610-еп «Кримінальна відповідальність за примусову вакцинацію», розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 12 серпня 2021 року громадянином В.С.Бондарем

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» мною розглянуто електронну петицію № 22/121610-еп «Кримінальна відповідальність за примусову вакцинацію», розміщену 12 серпня 2021 року на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України громадянином В.С.Бондарем, яка набрала 25 000 підписів громадян.
Дякую за висловлену громадянську позицію.
Повідомляю, що відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на охорону здоров’я (частина перша статті 49); держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (частина четверта статті 49).
Виключно законами України визначаються, зокрема, основи охорони здоров’я (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено обов’язок громадян України піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян, а також у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення (підпункти «а» та «б» частини першої статті 10).
При цьому передбачено, що стосовно окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (частина друга статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров’я).
Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (частина перша статті 12) та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (частина перша статті 27) передбачена обов’язковість профілактичних щеплень проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
Зазначеними законами України встановлено, що для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань обов’язковим профілактичним щепленням підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб (частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частина друга статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).
Крім того, відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України (стаття 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Таким чином, суспільні відносини щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій врегульовано законодавством України.
Продовжуючи послідовну політику щодо протидії поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, Міністерство охорони здоров’я України своїм наказом від 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Законодавством України у сфері охорони праці встановлено гарантії захисту прав працівників від неправомірних дій роботодавців, порушення яких може бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності.
Статтею 172 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 85 Конституції України прийняття законів належить виключно до повноважень Верховної Ради України.
Ураховуючи зазначене, я звернувся до Голови Верховної Ради України з проханням організувати опрацювання викладених у петиції пропозицій та інформування про результати.
З огляду на те, що Міністерство охорони здоров’я України відповідно до затвердженого в установленому порядку Положення є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, і його діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, я також звернувся з аналогічним листом до Прем’єр -міністра України.
Про результати розгляду порушених питань Вас поінформують Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.


В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ