№22/123382-еп

Про офіційний статус національної ідеї України. На цитаті Жан-Жака Беккера повинна грунтуватися національна ідея українського етносу України. На жаль цього немає, а є активне використання меншинних своїх прав для створення свого народу на території України, що призвело до втрати Криму і можливу втрату Донбасу.

Автор (ініціатор): Потопа Максим Вадимович
Дата оприлюднення: 15 вересня 2021
Шановний пане Президенте.
За Конституцією, ст. 5, функції влади в Україні реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування, а джерелом влади в Україні є народ. Однак без визначення і надання офіційного статусу національної ідеї України органи державної влади та місцевого управління в Україні не захищені від помилки у вигляді реалізації владних повноважень на шкоду народу України. Очевидною ілюстрацією такого стану справ є події, що зумовили можливість анексії Криму та окупації українських територій Донбасу. Також очевидно, що без усунення причин такого стану справ подібні ризики можливі і надалі.
Органи державної влади та місцевого самоврядування в умовах відсутності офіційно визнаної національної ідеї України не можуть діяти суто в інтересах народу через невизначеність того, що собою представляє народ. Як історична спільність людей народ являє собою сукупність поколінь, зв'язок між якими без загальної для них ідеї неможлива. Таким чином без національної ідеї неможливий сам народ, а значить неможлива реалізація влади ім'ям цього народу. Стаття 5 Конституції України не має сенсу в разі відсутності чіткого визначення національної ідеї народу і наявності загальновизнаного офіційного статусу у цій ідеї.
Найчіткіше національну ідею України висловлює столиця країни місто Київ, що природно його статусу головного міста країни. Історія Києва починається з організації на місці, де він стоїть, перевезення через Дніпро понад півтори тисячі років тому, що підтверджено літописами. Головною ідеєю, що згуртувала людей організували перевіз, була ідея неприпустимості протиріч на шляху заради справи переправи. Ця ідея утримувала людей в єдиному суспільстві до тих пір, поки не сформувалися загальні звичаї, мову і навіть загальний генофонд, поки не з'явився народ, тепер відомий як народ країни України зі столицею містом Києвом. У будь-який з періодів своєї історії народ України характеризувався і характеризується як спільнота людей, спільно діючих для усунення протиріч. Стародавня держава Русь попереднє державі Україна було прикладом вільного від протиріч шляху з варяг у греки. Виборна форма влади із запрошенням на князювання і вигнанням з влади також прояв національної ідеї народу суть якої неприпустимість протиріч. Козацький період, боротьба народу з протиріччями Речі Посполитої. Період імперської Росії, такі генії як Тарас Шевченко також уособлення неприйняття народом України протиріч. І навіть радянський період, час випробувань українського народу комуністичною ідеєю єдності і боротьби протилежностей як домінуючого над всім протиріччям також закінчився на користь національної ідеї України, українці відмовилися від комунізму. І ось нарешті наші дні. Українці масово вийшли на Майдан з демонстрацією відмови підтримувати суперечливий курс влади, що штовхає Україну на позиції васала. Таким чином починаючи з покоління заснував Київ і аж до покоління Майдану народ України єдиний народ, покоління якого об'єднані спільною ідеєю, суть якої неприйняття протиріч, заявлених як результат. Народ України єдиний не тільки в просторі, але і в часі і це єдність забезпечує йому його національна ідея.
Ст. 15 Конституції України гарантує, що ніяка ідеологія в Україні не може бути визнана державою як обов'язкова. У зв'язку з цим, а також враховуючи інтереси національних меншин та інших народів, які проживають в Україні національна ідея народу України не може і не повинна мати у своєму розпорядженні статусом закону. З іншого боку ст. 11 гарантує народу сприяння української держави консолідації та розвиткові української нації, що фактично і означає гарантії надання офіційного статусу національної ідеї України, без цього неможлива ні консолідація народу, ні його розвиток.
Унікальність національної ідеї України полягає в тому, що вона забезпечує можливість для своєї реалізації в будь-якій сфері прогресивної діяльності людини і при цьому виключає регрес. У науці, в мистецтві, в суспільному і політичному житті, в релігії, всюди відсутність протиріч в результаті діяльності є ознакою високих досягнень. Більш того, ця ідея ілюструє саме розсудливість, ніхто з розсудливих людей не бажає отримати у відповідь на свої зусилля суперечливий результат, національна ідея України в таких умовах буде прийнята скрізь і повсюдно в світі.
Пан президент! Народ України пройшов складну історію свого становлення і розвитку, а й сьогодні випробування для нього не припинилися. Україна одна з тих країн, де стикаються різнопланові інтереси з усіх боків світу, перехрестя цивілізацій, місце, де зустрічається минуле і майбутнє. Єдиною гарантією того, що Україна буде успішно справлятися з історично випала на її частку функцією є визнання і розвиток в ній того, що спочатку визначило її суть, минулий час найкраща ілюстрація ефективності вихідного рішення. Прошу Вас вивчити і задовольнити це звернення про надання офіційного статусу національної ідеї України і затвердити положення про неї з тим, щоб національна ідея України стала загальновідома у всьому світі, народ України перестав бути невизначено безликим, а органи влади і місцевого самоврядування набули б ще одну ступінь захисту від можливих помилок. Також прошу підтримати це звернення до Президента України всіх прогресивних людей і весь народ України. Українці! Це наша справа, як Майдан, як засновники Києва, як герої в усі часи історії країни нас з ними і один з одним об'єднує спільна справа, яку всі ми можемо робити спільно залишаючись кожен на своєму місці, давайте разом усунемо протиріччя у вигляді того, що славна українська нація живе в центрі Європи тисячоліття не озвучила свою національну ідею. Ми це можемо.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гаршин Руслан Вячеславович
05 грудня 2021
2.
Сафронова Анна Андріївна
26 листопада 2021
3.
Токарєв Юрій Георгійович
30 вересня 2021
4.
Мелешко Сергій Сергійович
28 вересня 2021
5.
Плигань Марина Олександрівна
28 вересня 2021
6.
Гриньків Василь Васильович
27 вересня 2021
7.
Нагорна Єва Олексіївна
27 вересня 2021
8.
Муратов Сергій Олегович
27 вересня 2021
9.
Папченко Єлизавета Олександрівна
26 вересня 2021
10.
Малимоненко Юрій Ростиславович
25 вересня 2021
11.
Сіренко Іван Іванович
25 вересня 2021
12.
Твардовський Юрій Тарасович
25 вересня 2021
13.
Бєліков Андрій Євгенович
25 вересня 2021
14.
Тімченко Ігор Денисович
24 вересня 2021
15.
Олег Оксана Миколаївна
24 вересня 2021
16.
Лінник Наталія Миколаївна
24 вересня 2021
17.
Костюк Павло Юрійович
23 вересня 2021
18.
Олексієнко Володимир Миколайович
23 вересня 2021
19.
Стаднік Вадим Валерійович
23 вересня 2021
20.
Качур Віталій Вікторович
23 вересня 2021
21.
Біленко Анатолій Володимирович
23 вересня 2021
22.
Камінський Микола Корнелійович
22 вересня 2021
23.
Малий Ігор Володимирович
22 вересня 2021
24.
Копа Геннадій Володимирович
22 вересня 2021
25.
Ящук Юлія Володимирівна
20 вересня 2021
26.
Ковтун Віталій Іванович
20 вересня 2021
27.
Потопа Марія Вадимівна
19 вересня 2021
28.
Потопа Іван Вадимович
19 вересня 2021
29.
Пазєєва Тетяна Георгіївна
19 вересня 2021
30.
Мошковський Віктор Валентинович
18 вересня 2021
35
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено