Проект Закону України «Про кримінальну відповідальність некомпетентних суддів»

Проект Закону України
«Про кримінальну відповідальність некомпетентних суддів»


СТАТТЯ 1 МЕТА ЗАКОНУ

Метою встановлення режиму кримінальної відповідальності суддів є:
а). гарантування належного здійснення суддівських функцій, їх надійності та поваги до посади судді, не допустивши завдання шкоди авторитету правосуддя через поведінку тих, хто має його здійснювати;
б). захист громадян від можливого погіршення відправлення правосуддя.
У демократичній системі, судова влада легітимізована застосуванням закону, яким вона керується, а не фактом надання повноважень. Тому дії судді, який під приводом застосування закону керується лише власними суб'єктивними переконаннями, які визначені певним розумінням питання, яке розглядається, і не вдається до жодного передбаченого законом способу тлумачення, є порушенням принципу верховенства права.
Вважається, що вчинено правопорушення, коли суд або суддя, які діють у такій своїй якості, умисно нехтують виконанням свого посадового обов'язку та/або умисно поводяться недобросовісно; при цьому така поведінка становить зловживання довірою громадськості до відповідного органу влади та не має розумного виправдання чи обґрунтування, підривають авторитет судової влади, створюють недовіру до неї у суспільстві, девальвацію в суспільній свідомості права, законності та справедливості, дискредитують Україну як державу.
З цього погляду кримінальну норму щодо зловживання службовим становищем суддею в жодному разі не можна розуміти як посягання на незалежність судді, а радше як демократичну вимогу, яка зумовлена потребою в засудженні в кримінальному порядку дій, вчинених під час здійснення повноважень суддею, які під прикриттям застосування закону є безпосереднім порушенням принципу верховенства права.
Згідно з цим законом, спеціальні кримінальні санкції матимуть певний стримувальний ефект для потенційних порушників, не створюючи непотрібний інструмент тиску та впливу на суддів.
Охорона принципів відправлення правосуддя виправдовує наявність кримінальних норм, що карають найсерйозніші посягання на його належне функціонування.
Охоронюваною юридичною цінністю є здійснення правосуддя як публічної послуги, яку надають незалежні судді, які керуються виключно принципом верховенства права.
Кримінальне провадження щодо судді може бути порушено на підставі скарги прокурора, потерпілої сторони або за скаргою будь-якої особи в інтересах суспільства.
Кримінальне провадження щодо судді розглядається компетентним вищим судом або Верховним Судом, залежно від посади відповідного судді.

СТАТТЯ 2 КОМПЕТЕНТНІСТЬ / НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ СУДІВ / СУДДІВ

Відповідно до статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права:
«1. Усі особи рівні перед судами та трибуналами. Кожна людина має право розглядати будь-яке кримінальне обвинувачення, висунуте проти неї, або при визначенні її прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі, на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і неупередженим судом, встановленим законом».

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.
Відповідно до п.15 ст.1 закону України Про освіту:
«Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
15) компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність;»

Компетентність судів /суддів розглядається як принцип, головний початок побудови та функціонування судової системи.
Вимоги до правової кваліфікації суддів закріплені в багатьох міжнародно-правових документах.
Так, Основні принципи ООН з питань суддівської незалежності проголошують, що «особи, відібрані на посади суддів, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію у сфері права».
Важливість вимоги професійної кваліфікації також наголошується у Рекомендації No R (94) 12 Кабінету Міністрів Ради Європи: «Усі рішення щодо професійного розвитку суддів мають ґрунтуватися на об'єктивних критеріях та принципі конкурсного відбору, а професійне зростання суддів має залежати від їх особистих заслуг, враховуючи кваліфікацію, моральні якості та результативність».
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 27 липня 2006 року, принцип компетентності суддів є стандартом етичної поведінки суддів.
Застосування цього принципу вимагає від судді розумних заходів для збереження і вдосконалення своїх знань, вдосконалення практичного досвіду і особистих якостей, необхідних для належного виконання своїх обов'язків. Суддя повинен знати про відповідні зміни в міжнародному праві, включаючи міжнародні конвенції та інші інструменти, що встановлюють норми прав людини.

Некомпетентність – це відсутність належних знань, навичок; неписьменність; невігластво; невміння тощо.
Некомпетентність виникає, коли суд або суддя, які є носієм судової влади, працюють недостатньо фахово або не ефективно, не мають достатніх знань, недостатньо обізнані у сфері юрисдикції чи судової процедури, а також у тлумаченні чи застосуванні закону або в оцінці доказів.
Про некомпетентність суддів можуть свідчить також ухвалені ними судові рішення, які викликають сумніви щодо рівня кваліфікації та професійних навичок суддів.

СТАТТЯ 3 ФОРМИ ПРОЯВЛЕННЯ НЕКОМПЕТЕНТНОСТІ (ВИНИ) СУДДІ

Некомпетентність судді може проявлятися в таких формах:
a) невиправдана необізнаність;
b) груба недбалість;
c) постановлення суддею завідомо неправосудного судового рішення (вироку, рішення, ухвали або постанови).

а). Невиправдана необізнаність - коли суддя, який є носієм судової влади, не знає чого небудь, не розбирається в чомусь, незнайомий з чимось, непосвячений, невтаємничений, який не знає чогось складного, відомого іншим, та необхідного для належного виконання своїх обов'язків.
Невиправдану необізнаність слід розуміти в аспекті статті 68 Конституції України, згідно з якою: «Незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності», тобто судді підлягають кримінальній відповідальності, як і будь-які інші громадяни.
Таким чином, відповідно до Конституції України, судді відповідають за свої дії перед законом.

b). Груба недбалість.
Відповідно до ст. 367. КК України службова недбалість -- це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Докази грубої недбалості включають докази всіх елементів рутинного акту недбалості, а також додаткові елементи безрозсудного нехтування правами інших осіб або за відсутності значного занепокоєння щодо них.
Груба недбалість прирівнюється до умисного проступку або злочинного діяння .

с). Постановлення суддею завідомо неправосудного рішення (вироку, рішення, ухвали або постанови)
Завідомість неправосудного судового рішення полягає в усвідомленості суддею неправосудності прийнятого ним рішення, вказує на те, що суддя не помиляється, а усвідомлює незаконність, необґрунтованість рішення по справі.
Завідомо неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосована норма матеріального права, яке завідомо постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, існує невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, або в якому завідомо не підтверджені доказами обставини справи, а також яке, на підставі неспростовних доказів вказує на те, що суддя діяв «з власної волі», або з умислом щодо видачі протизаконного судового акту.
Постановлення суддею завідомо неправосудного рішення -- відображає цілеспрямований характер злочинних дій судді, які полягають в усуненні перешкод, створенні умов для постановлення завідомо неправосудного рішення, тобто, по суті, є підготовкою до злочину, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, - постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя.
Ознаками постановлення суддею завідомо неправосудного рішення можуть бути: упередженість, тобто тенденція підтримувати одну зі сторін, віддавати переваги окремим результатам, або навпаки має обманну, негативну, заздалегідь сформовану думку, упередження проти кого-, чого-небудь, та завдання шкоди, правам та інтересам іншої сторони, а також необ'єктивність, яка допускається на користь однієї зі сторін.
Неупередженість (безсторонність) суду має визначатися згідно з:
• суб`єктивним критерієм — при врахуванні особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі;
• об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У випадку корупційного злочину, вчиненого суддею, суб’єктивна сторона характеризується не просто умислом, спрямованим на винесення неправосудного рішення, а також метою, що полягає в наданні переваги чи завданні шкоди інтересам сторони в кримінальному, цивільному, адміністративному чи господарському провадженні.
У цьому випадку охоронюваними інтересами є неупередженість суддів і правильне виконання повноважень судді.
Крім того, необхідним елементом є обіцянка чи обмін неправомірною вигодою (у грошовій формі або у формі надання переваг, благ чи послуги). Навіть обіцянка неправомірної вигоди, незалежно від факту настання позитивних або негативних наслідків для сторони, становить злочин.

СТАТТЯ 4 IСТОТНА ШКОДА

Відповідно до цього закону «істотна шкода» включає не тільки матеріальну, а й шкоду нематеріального характеру й полягає у відшкодуванні за наступні шкідливі наслідки:
• порушення охоронюваних Конституцією чи іншими законами громадянських, політичних, соціально-економічних, культурних прав та свобод людини і громадянина, а також особистих прав та інтересів громадян, або спричинення шкоди особистим благам осіб - учасників судового процесу;
• порушення принципу верховенства права;
• підрив авторитету та престижу судової влади;
• дискредитацію органів судової влади, правосуддя;
• порушення принципу презумпції невинуватості;
• створення обстановки й умов, що ускладнюють виконання основних функцій діяльності державного або суспільного апарату, підприємств, установ, організацій;
• приховування злочинів;
• спричинення прямих матеріальних збитків окремим громадянам, державним органам або громадським об'єднанням, або юридичним особам.
Для признання кримінального правопорушення, достатньо встановити хоча б один із перелічених в цій статті критеріїв.
Примітка: відповідно до цього закону спричинення прямих матеріальних збитків окремим громадянам, державним органам або громадським об'єднанням, або юридичним особам вважається істотним, якщо сума в десять i більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

СТАТТЯ 5 ВИДИ ПОКАРАНЬ
***1). Згідно з цим законом, до суддів, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, можуть бути застосовані наступні види покарань:
1) тимчасове відсторонення від посади з повним позбавленням заробітної плати;
2) штраф;
3) спеціальна заборона обіймати суддівські посади чи певні посади державної служби, або займатися певною діяльністю;
4) позбавлення волі на певний строк;

Кримінальна відповідальність суддiв, а також цивільно-правова відповідальність, яка може виникати у зв’язку з наслідками вчинення кримінального правопорушення, настає згідно з положеннями цього закону та відповідного законодавства.

***2). Покарання у вигляді тимчасового відсторонення від посади з повним позбавленням заробітної плати -- обов’язково застосовується до судді, у рази вчинення ним кримінального правопорушення.
Рішення про тимчасове відсторонення відповідних суддів від посади ухвалюється уповноваженим судом одразу після пред’явлення судді повідомлення про підозру.

***3). Покарання у вигляді штрафу, згідно з цим законом може застосовуватися тільки як додаткове покарання.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
***4). Покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби або займатися певною діяльністю -- може призначатися на строк від п'яти до двадцяти років.

***5). Покарання у вигляді позбавлення волі -- може призначатися на строк від одного до п’ятнадцяти років.
Примітка: Згідно з цим законом до тяжких наслідків належать незаконне ув’язнення, хвороба, каліцтво, смерть тощо.

СТАТТЯ 6 МІРИ ПОКАРАНЬ СУДДIВ
Вимоги цій статті розповсюджуються на справи по кримінальним, цивільним, адміністративним чи господарським провадженням.

***1). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення (вироку, рішення, ухвали або постанови) через невиправдану необізнаність, -
--карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,
- караються позбавленням волі на строк до п'яти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від п'яти до восьми років.

***2). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення (вироку, рішення, ухвали або постанови) через грубу недбалість,-
--карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від двадцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до дванадцяти років.

***3). Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення (вироку, рішення, ухвали або постанови),-
--карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк до від п'яти до п’ятнадцяти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від тридцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.

***4). Зловживання службовим становищем суддею (суддями) з метою надання переваги, або завдання шкоди, інтересам сторони в цивільному, кримінальному, адміністративному чи господарському провадженні, або отримання неправомірної вигоди суддею (суддями) або стороною -
--карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від тридцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.

***5). Відмова судді розглядати справу, яка не має юридичного обґрунтування чи під приводом незрозумілості, неповноти положень закону чи відсутності відповідних норм,-
--карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до дванадцяти років.


***6). «1. Зловмисне затримування здійснення правосуддя суддею (суддями), --
--карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк до п'яти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зловмисною вважається затримка, яка має на меті досягнути незаконних цілей.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від п'яти до десяти років.

***7). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення, (вироку, рішення, ухвали або постанови) у тому випадку, коли таке рішення прийняте судом, або суддею, який не мав права в силу положень процесуального законодавства здійснювати правосуддя --
--карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк до від п'яти до десяти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до десяти років.

***8). Передача суддею (суддями) справи чи окремого питання по справі іншому судді (суддям), які не мають повноважень розглядати справу,
--карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк до п'яти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від п'яти до восьми років.


СТАТТЯ 7 МІРИ ПОКАРАНЬ СУДДIВ ПО КРИМІНАЛЬНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ

***1). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення про затримання особи, взяття її під варту, продовження строку тримання під вартою або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням процесуальних строків та порядку, передбаченого законом, -
- карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від тридцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.

***2). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі щодо засудження невинуватого, виправдання чи безпідставне звільнення винуватого, призначення несправедливого, занадто суворого чи м’якого покарання, неправильного трактування злочинів, що призводить до іншого характеру покарання, -
- карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років;

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від тридцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.


***3). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі щодо тяжкого злочину, надзвичайно тяжкого злочину, якщо рішення виконано:
-карається позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від двадцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.


***4). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі щодо тяжкого злочину, надзвичайно тяжкого злочину, якщо рішення не було виконане:
--карається позбавленням волі (на строк від трьох до п'яти років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років і штрафом що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до двадцяти років.


***5). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі про неправомірне позбавлення волі на строк понад 5 років, або довічного ув'язнення, -
- карається позбавленням волі на строк від від п'яти до десяти років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від двадцяти тисяч до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади на період від десяти до двадцяти років.


***6). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі про неправомірне позбавлення волі на строк до 5 років,-
- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від десяти до п’ятнадцяти років.


***7). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі щодо малозначного діяння, -
- карається позбавленням волі на строк від одного до чотирьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до десяти років.


***8). Постановлення суддею (суддями) неправосудного судового рішення у кримінальній справі у всіх інших випадках винесення неправосудного рішення, -
- карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до десяти років.

***9). Невиконання офіційних обов'язків і перевищення своїх повноважень, що полягає у розголошенні суддею (суддями) таємниці слідства особам, які не мали відповідного дозволу, -
- карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах,-
- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років і штрафом, що підлягає сплаті у розмiрi від десяти тисяч до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обох випадках також обов’язково застосовується покарання у вигляді спеціальної заборони обіймати суддівські посади чи посади державної служби строком від шести до десяти років.


СТАТТЯ 8 ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА (ДЕЛІКТНА) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ

***1). Держава несе відповідальність за збитки, завдані суддями під час здійснення їхніх функцій чи внаслідок винесення неправосудного судового рішення, чи неналежного здійснення правосуддя.
Судді можуть підлягати цивільно-правовій (деліктній) відповідальності.
Для отримання цивільно-правового відшкодування потерпілі, яким завдано шкоди (як-от сторони судового провадження, в результаті якого винесене неправосудне рішення), повинні подати позов проти державної установи(суду), в якій працює суддя.
Державна установа (суд), яка відшкодувала потерпілому шкоду, завдану діями чи рішенням судді, потім обов’язково звертається в порядку регресу до судді, якщо такі дії судді завдали шкоди авторитету та престижу судової влади, призвели до дискредитації органів судової влади, правосуддя.
Мова йде про відшкодування збитків, завданих державі, якщо держава (що несе непряму відповідальність за шкоду, завдану діями судді під час здійснення ним своїх повноважень) була змушена виплатити відшкодування шкоди, завданої громадянину.

***2). Притягнення до кримінальної відповідальності судді не призупинятиме процедуру встановлення матеріальної відповідальності за винятком випадків, коли встановлення фактів у порядку кримінального провадження необхідне для визначення матеріальної відповідальності.