Чи може в Україні молода «середньостатистична» сім’я (без пільг), з невеликого міста, обласного центру, із сукупним середнім доходом в розмірі 20 тис. грн., яка мешкає на знімних квартирах (4 тис. грн/міс. – 6 тис. грн./міс), виховує 2-х неповнолітніх дітей, дідусі й бабусі яких, також, не володіють великими статками – дозволити собі придбати таку «реально небачену розкіш» як власне житло?! …
Тепер, по суті: м. Суми. Середня вартість 2-к. квартири – 800 тис. грн.!!! Як заробити ТАКІ гроші, якщо ми не родина «IT-шників» із зарплатнею 30+ тис. грн./міс., не «топові» блогери на «Youtube», ми просто маємо бажання жити, працювати та виховувати своїх дітей у себе в УКРАЇНІ!?
Ви, можливо, скажете: «Існує ж загальна черга для тих, хто потребує покращення житлових умов!»
- Як не дивно, ми про таке знаємо. (Цікаво й те, що багатьом людям, коли про це розповідаєш, вони дивляться на тебе як на дивака, або неандертальця) Так, вона просто «існує»… Ми зараз в ній на 14323 (чотирнадцять тисяч триста двадцять третьому) місці! (Потрібно 140 багатоквартирних новобудов у нашому місті! Чекатимуть наші діти та ще й внукам вистачить!);
«Існує державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»
- «Існує!» Стояли у черзі на молодіжне кредитування, де за однією з програм була умова – вік до 35 років. Не дочекалися – трохи постаріли.
- Інші програми:
«Доступне житло». Держава це реально вважає «доступним»?! 30/70 %
У сім’ї "на руках" має бути +- 500-600 тис. грн. Не реально!;
Ще якась регіональна програма кредитування: на 20 років, перший внесок 10%, під ставку НБУ (а ставка НБУ, як відомо – сьогодні 8%, а завтра можуть бути усі 20!!!!) Це також вважається «реальним сприянням»???!!!
Як ви бачите - суцільні знаки питання та знаки оклику…
Як жити в цій країні?...
Дякуємо за увагу,
З повагою.