Використання існуючих банківських POS-терміналів та P2P переказів замість РРО пристроїв.

Мотивація:

Багато підприємців у своїй повсякденній господарській діяльності використовують банківські POS-термінали та P2P розрахунки, які для них стали звичною справою. Прийняте законодавство, яке вступає в дію, вимагає від підприємців та фіскальної системи мати справу із ще одним видом пристрою та пов'язаними із ним процесами, що сприяє додатковим фінансовим та адміністративним навантаженням, як із боку підприємців так із боку держави.

Реалізація:

1. Підприємець відкриває у банківській установі спеціальний картковий рахунок на своє ім'я. Такий рахунок відображає баланс готівкових розрахунків підприємця, а не реальні кошти, які банк отримав в результатів господарської діяльності підприємця.

2. При готівковому розрахунку відприємиць від імені покупця використовує вищезгадану платіжну картку для розрахунку, це призводить до зміни балансу банківського рахунку, який прикліплений до платіжної картки, та використовується для автоматичного обліку розрахункових операцій підприємця. Але не несе для банківських установ жодних фінансових зобов'язань по цьому рахунку перед підприємцем, бо реальні готівкові кошти отримуються підприємцем на пряму від покупця товару чи послуг, минуючи банківску установу.


Переваги:

1. Сприяння безготівковим розрахункам загалом із всіма перевагами для держави.

2. Перевикористання вже існуючих засобів для безготівкового розрахунку. Такий вид розрахунку може бути здійснений у будь-який із доступних нині і майбутніх способів розрахунку платіжними картками, зокрема, й без використання POS-терміналів, здійсненими із онлай версій банківських програм.

3. Тотальне перевикористання існуючих засобів ведення та адміністрування банківських рахунків.

4. Тотальне перевикористання існуючих засобів обліку та фінансового моніторингу банківських рахунків, які вже інтегровані із фіскальною службою України.

5. Доступність даних по готівкових розрахунках практично у режимі реального часу, що сприє доречності таких даних при аналізі та використання результатів аналізу НБУ чи урядом.

6. Автоматичне нарахування податкових зобов'язань згідно балансу такого рахунку, що сприяє вчасній оплаті податків у точній кількості. Також це сприяє вчасному і полегшеному звітуванні підприємців перед ДПС України, наприклад через використання сервісу "Дія".

7. Доступність усієї необхідної інформації для фіскалізації в уніфікованій цифровій формі дозволить розвивати нові підходи до сплати податків та зборів без необхідності для підприємців звітувати у ДПС, дублюючи цю ж інформацію просто в іншій агрегованій формі. Цей процес може бути повністю автоматизовано та стати невидими для підприємців.
Загалом та в перспективі ці процеси мають сприяти у трансформуванні фіскальної служби із перевіряючого органу на сервісний, який буде автоматично нараховувати податкові зобов'язання без участі підприємця та людини зі сторони фіскальної служби, на основі вже облікованих даних. Міняючи ролі так, що підприємці стануть перевіряючою особою, при нарахуванні податкових зобов'язань фіскальним сервісом. У такому разі вже фіскальна служба буде зобов'язана виплачувати штрафи, пеню та інші форми компенсацій підприємцям за несвоєчасну або не якісно наданий сервіс по нарахуванні податкових зобов'язань, який також може бути спрощений до форми спеціалізованих персоналізованих податкових банківських рахунків, на баланс, яких фіскальна служба нараховує податкові зобовязання із детальним розрахунком таких зобо'язань на основі господарської діяльності підприємців.


Передумови:

1. Зміни законодавства.

2. Не суттєва зміна банкіського програмного забезпечення для введення спеціального банківського рахунку(ів). Такі зміни і так здійснюються банківським установами на постійній основі для адаптування ПЗ до вимог законодавства.

3. Такі розрахунки не несуть жодних фінансових зобов'янь та гарантій перед підприємцем із боку банківської установи, що суттєво зменшує витрати на їх обслуговування. Так само ці розрахунки не маю нести жодних фінансових зобов'янь перед банківською установою із боку підприємця. Наприклад, у вигляді сплати банківської комісії, як процентів від суми розрахункових операцій. Щоб досягти цього треба створити національну платіжну систему, яка буде ефективно фінансуватись із державного бюджету та гарантувати без комісійні витрати по таких розрахункових операціях. Тимчасово, до моменту створення національної платіжної системи, необхідно зобов'язати банки та існуючі платіжні системи, вводити фіксовану плату за обслуговування таких розрахунків через POS-термінали чи здійнених онлайн за допомогою банківського ПЗ. Розмір таких плат за обслуговування має бути співрозмірний витратам, які держава зекономила при перевикористанні існуючих засобів адміністурування таких операції замість введення нових для адміністування РРО. Плата має покладатись на державу, у особі фіскальної системи України та їх регіональних установ, а не на підприємців, бо інакше ця зміна втрачає фінансовий зміст для підприємців, при використанні безкоштовного програмного РРО від ДПС.
Створення національної платіжної системи та її конкурування із вже існуючими платіжними системами на внутрішньому ринку має сприяти у покращенні даного виду послуг та зменшенні їх вартості, які сьогоні перекладаються у вигляді часто не виправданих фінасових навантажень на підприємців.