Шановний Президенте України, Володимире Олександровичу, прошу Вас відмінити строкову службу в армії якомога швидше!
Я обирав Вас у президенти, щоб Ви нарешті відмінили строкову службу в Україні і на заміну їй зробили контракту.
Я не бачу ніякого сенсу служити у армії, якщо у мене не має ніякого хисту займатися військовим ділом, вбивати людей, спати в одній частині з чоловіками, слухати дурні жарти, які не кожна нормальна людина зрозуміє. Я не хочу, щоб мене били, чи вбивали просто тому, що це весело.
Тим більше, ніякого прогресу після несення служби я не бачу. Я просто витрачу рік, або більше свого життя на прибирання території військкомату, або на тяжку, неоплатну працю вдома у якогось командира. У мене є власна родина. Мати, батько, молодша сестра. Батьки тяжко працювали все життя, я хочу Їм допомогти. Я живу заради них. Вони мені все дали.
І наче Ви цього не знаєте: Народ обирав Вас для того, щоб у Верховній Раді були люди, здатні його почути і працювати на Народ, для Народу.
Я здобуваю вищу освіту, та через армію я просто не зможу піти працювати за своєю професією. В мене не має ніякої свободи. Я відчуваю себе наче птаха у клітці. Літати можу, але висота мого професійного польоту, чомусь обмежена тим, чи проведу я рік невідомо з ким і невідомо в яких умовах у армії.
Армія - це тюрма і фраза "не служив - не чоловік" була створена під час радянської влади для людей, не здатних мислити критично, готових сліпо йти помирати за якісь ідеали.
Хоча, тут можна зауважити, що навіть у радянському союзі ця фраза мала місце бути. Бо школи, лікарні, університети були безкоштовнимм. За все своє життя у вільній та незалежній Україні я не бачив ні одної безкоштовної школи, лікарні, університету, ПТУ і т.д.
Гаразд, для мене гроші та плата за послуги не значать так багато, як свобода: за один рік армійської муштри я втрачу себе, я втрачу свої інтереси. У мене не буде нічого. Ні робочої практики, ні досвіду. Я загублю себе у армії і не я один.
Я - доросла людина, і це мені вирішувати що мені робити зі своїм життям. Служити чи ні, теж мені вирішувати. Я живу в вільній країні, та не повністю, бо армія - це тюрма, названа армією.
Це сумна правда. Багато молодих хлопців просто не витримує того божевілля, яке коїться в нашій армії. Всі знають про вбивства, самогубства, про смерті через хвороби, про булінг, про ґвалтівництво у військових частинах. Та ніхто навіть не збирається зупинити це радянське зло, яке укорінилося в наших землях.
Громадяни України, почуйте мене!
Почуте мене заради свободи та волі ваших синів, а віднедавна ще й доньок. Врятуйте нас з вами, та ваших дітей, наступні покоління, від неволі та культу армії. Невже вам так важко просто зайти за одним з методів входу та натиснути на кнопку "Підписатися"?
З 40,000,000 людей не знайдеться 28, 000 людей, які б підписали цю петицію? Не вірю!
Пам'ятай, Народе України, Твоя свобода залежить в першу чергу від Тебе, від Твоєї згуртованості, від Твоєї внутрішньої волі!
Результат цієї петиції залежить від Тебе.
Молодь і старші покоління, діймо зараз!
Молодь, юнаки та дівчата, чоловіки та жінки, покажіть цю петицію своїм рідним, допоможіть їм зайти до сайту та підпишіть її разом заради вас же самих і ваших дітей!
Ні чоловіки, ні жінки не зобов'язані служити. Ми всі з вами вільні люди.
Якщо не ми, то більше ніхто. Чуєте, ніхто! Ніхто окрім нас з вами не підпише цю петицію. Прямо зараз.
Слава Вільній, Свободній від рабства Україні!