Закон "Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України" не враховує необхідність БЕЗОПЛАТНОГО пакування не лише м'яса, риби, льоду, сипучих продуктів (крупи, цукор-пісок тощо), а й вагових кондитерських виробів (цукерки, печиво тощо), овочів, фруктів. А дже в разі небажання платити за пакети для пакування цих товарів покупець змушений або приходити в магазин із своїми пакетами, або автоматично набуває право викладати НЕ ЗАПАКОВАНИЙ товар на прилавок при розрахунку за нього, а касир/продавець змушений без заперечень і невдоволення класти на скло сканера касового пристрою брудні\немиті овочі (наприклад, картоплю, моркву, бурак із землею) усупереч санітарно-гігієнічним нормам. Усе це створює значні проблеми як для покупця, так і продавця.
Закон не пояснює, в які пакети і за чий рахунок належить збирати/сортувати побутове сміття. Невже для побутових потреб кожен має КУПУВАТИ якісь (НЕ полієтиленові) мішки й пакети, аби у своєму житлі сортувати сміття принаймні п'ятьох видів?
Оплата поліетиленових пакетів відтак, за цим жодного разу не продуманим законом, стає вигідною їх виробникам і продавцям, але аж ніяк не наповнює держбюджет, отже, може кваліфікуватися як ще один спосіб узаконеного здирництва коштів з населення України.