Після початку війни Росії проти України 24 лютого 2022 року перед мільйонами громадян став непростий вибір: бігти чи захищатися. Переважна більшість вибрала захищатись.
Але є й ті, хто вирішив поїхати. Деякі з них ніколи не тримали в руках зброю, або мають проблеми із здоров'ям, або психологічно не витримали. У тому числі чоловіки 18-60 років, більшості з яких після запровадження воєнного стану було заборонено виїзд за кордон.
Вони мають сім'ї. Дружини, діти відмовляються кидати своїх чоловіків. Як результат на західній частині України зібралося безліч людей, яким не дозволяють виїхати. Розгорнуті наметові містечка, все наявне житло переповнене.
Незважаючи на Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а саме ст. 23) яким керувалася Прикордонна Служба України обмежуючи виїзд чоловікам, непридатних чоловіків (навіть знятих з обліку!) не пропускають на кордоні, "заохочуючи" чоловіка до мобілізації.
Загони Тероборони і Військомати відмовляються брати людину з нульовим досвідом, а отже залишається тільки волонтерство і матеріальна допомога. Але, щоб допомагати матеріально, потрібне хоч якесь джерело надходжень, що в умовах воєнного стану знайти доволі важко.
І замість того, щоб хоч якось допомагати своїй батьківщині з-за кордону фінансово і матеріально, вони змушені просто сидіти без роботи, або допомагати зовсім не в повну силу через брак тих самих фінансів.
Зараз Україна робить все можливе для боротьби з агресором. Але водночас вона взяла цих людей у заручники.
У зв'язку з чим від імені всіх біженців прошу уряд України дати свободу вибору і дозволити виїхати за кордон тим, хто ухвалив таке рішення.