Щодо матеріального забезпечення добровольців територіальної оборони

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
З початку військової агресії Російської федерації проти України, всі свідомі громадяни України долучились до лав Територіальної оборони, уклавши контракти з відповідними ДФТГ (добровольчими формуванням територіальних громад). Більшість добровольців ДФТГ України, які задіяні у виконанні завдань по національному спротиву проти агресора виконують такі завдання за рахунок власних заощаджень вже понад 50 днів.

Наказом Міністерства оборони України №84 від 07.03.2022 року «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» передбачено, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Однак, вказані гарантії поширюються не на всі категорії добровольців Територіальної оборони.
Добровольці ДФТГ без постійного місця роботи або які є фізичними особами – підприємцями залишились без матеріального забезпечення, яке гарантоване в ст. 119 Кодексу законів про працю України для громадян з офіційним працевлаштуванням. Питання забезпечення таких груп добровольців (яка складає понад 90% у лавах територіальної оборони) залишається поза увагою Держави та не врегульована законодавством України.

Згідно ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно ст.25 Загальної декларації прав людини, (1) Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Виконання завдань добровольцями в боротьбі проти російського агресора, стає неможливим, із-за відсутності прожиткового мінімуму для існування їх сімей. На сьогоднішній день, боєздатні та підготовлені добровольці Територіальної оборони не укладають або розривають вже укладені контракти, здають зброю і виходять з добровольчих формувань для пошуку робочих місць, з метою мінімального забезпечення своїх сімей коштами для придбання продуктів харчування, оплату лікування, комунальних послуг, тощо.

У зв’язку з вищенаведеним, просимо ініціювати зміни до законодавства України, з метою передбачення грошового забезпечення на рівні мінімальної заробітної плати та поширення усіх гарантій правового та соціального захисту на добровольців територіальної оборони, які не є працевлаштованими згідно Кодексу законів про працю України та визначення механізми фінансування вказаних виплат з Державного та місцевих бюджетів.