Тимчасова заборона на зміну і демонтаж будь-яких об'єктів культурної спадщини під час воєнного стану.

Без цієї заборони деякі політики можуть випадково і/або спеціально пошкодити важливі культурні об'єкти. Усім діям повинно передувати громадське голосування. Найбільш доречний час для цього - після перемоги.
Під час війни не є доцільним розділяти людей та провокувати суперечки. Тому просимо перенести всі дії спрямовані на "декомунізацію" культурної спадщини шляхом перейменувань, зносу тощо на післявоєнний час.

Головними гострими питаннями є руйнація пам'ятників та монументів та перейменування станцій метро.
1. Про знищення пам'ятників.
1.1. Наша країна веде бойові дії, тож вірогідність, що його буде знесено внаслідок цього без бюджетних коштів, висока.
1.2. Цінність пам'ятника чи меморіалу на його місці повинен оцінювати народ і незалежна комісія зі знавців культури та історії. Як наслідок, об'єкт може бути залишений і переосмислений (з можливим додаванням критичної пояснювальної таблички), перенесений у музей, переведений у комп'ютерний вигляд і знищений.
1.3. Самовільний демонтаж будь-яких об'єктів повинен бути заборонений. Ця проблема була актуальна і в мирні часи. Архітектурна спадщина України, її історичні об'єкти знаходяться в небезпеці через корупцію, необізнаність забудовника, халатне відношення до культури і т.д.

2. Про зміну назви станцій метро
2.1. Оскільки наша країна все ще знаходиться у стані війни, ми не можемо точно підбивати підсумки, щодо інших країн. Особливо таких як Білорусь (їх влада і народ не єдині, білоруси страждають від дій Російської Федерації і не підтримують її). (метро Мінська)
2.2. Деякі назви вже не несуть початковий сенс. (метро Берестейська, метро Героїв Дніпра)
2.3. Після перемоги ми знатимемо імена героїв і назви героїчних міст та селищ, на честь яких можна буде змінити суперечливі назви станцій. (метро Дружби Народів, метро Льва Толстого).

Будь-які зміни в такій чутливій сфері як культура потребують досліджень знавців, голосу громади і найголовніше - обдуманих вчинків.