Кожна людина у світі повинна мати вибір що робити із своїм життям. В Україні багато героїв, які готові захищати країну до останньої краплі крові. По всіх новинах кажуть, що резерви укомплектовані і людей бажаючих потрапити до ЗСУ більше, ніж місць у ЗСУ.
я викажу не популярну точку зору.
Що робити нам, не героям звичайним боягузам невміючим тримати зброю в руках? Ми сидимо, в країні страшенне безробіття, наші сім'ї вже за кордонном. Та замість того щоб заробляти гроші та жити зі своїми жінками та дітьми ми сидимо та чекаємо, коли ж усе скінчиться.
Я не піду до ЗСУ по своїй волі, бо я боягуз схильний до панічних атак у стресових ситуаціях. Та скоріш за усе помру там. Але ж боягузи теж хочуть жити.
Таких як я багато. В нас не запитали, чи хочемо ми такого життя. Дайте нам можливість виїхати за кордон та жити зі своїми сім'ями. Коли все скінчиться ми повернемося та будемо працювати разом щоб відтворити економіку. В чому сенс зараз силою тримати в країні безробітних без грошей, без майбутнього, з купою проблем від яких навіть не буде толку на фронті?