№22/143760-еп
Відзначення сержанта Шинкаренка Ярослава Сергійовича,найвищою державно нагородою "Герой України".
Автор (ініціатор): В'юнік Вікторія Юріївна
Дата оприлюднення: 26 травня 2022
Сержант Ярослав Шинкаренко, позивний “Ярик”, розвідник, 22 роки, Народний Герой України.
Родом з Київщини, з родини військових. На російсько-українській війні — з 2017 року.
У жовтні 2020-го отримав звання Народного Героя України за врятовані людські життя.
Ті події відбувалися 10 березня 2020 року. Під час планового об'їзду позицій “Ярик” перебував за кермом машини командира розвідувального загону. По авто ворог здійснив постріл із ПТУРа. Ярослав прорахував траєкторію польоту ракети, зманеврував та зміг уникнути попадання ракети, врятувавши життя командиру і зберігши неушкодженим автомобіль.
У той самий час іншою ракетою ворог вразив вантажний автомобіль, в якому знаходилося десять (!) бійців підрозділу. Ярослав, не розгубившись, кинувся рятувати та евакуювати поранених з прострілюваної зони для надання медичної допомоги. Завдяки мужності та рішучості молодого бійця вдалося уникнути більшого числа людських жертв.
Чотири роки він був на війні в складі 131-го окремого розвідувального батальйону. Згодом звільнився із Збройних Сил, але 24 лютого о 8 ранку був у військкоматі. Його розподілили в 72-гу окрему механізовану бригаду ЗСУ імені Чорних Запорожців. Cтав командиром відділення розвідувальної роти. Підрозділ брав участь у боях на Київщині, під Броварами.
В селі Плоске група “Ярика” потрапила під масований артилерійський обстріл в оточенні. Шинкаренко, єдиний серед всієї групи мав бойовий досвід і вивів з оточення 8 осіб, а потім повернувся по ще одну групу, і також вивів її.
“Потім був Ірпінь, Горенка, Димер, де він так само вправно і вміло воював і допомагав побратимам. А потім та ж Київщина, але під кордоном з Білоруссю. Поліське… Бойове патрулювання на автомобілі… Він був за кермом, їх було 4. Наїхав на ворожу міну ТМ своїм колесом і прийняв весь удар на себе… Він один загинув на місці”, — розповіла про загибель свого сина мама військового Олена Кукла.
Це було 20 квітня — “Ярик” підірвався на ворожій міні. Матір-військова поховала сина і продовжує службу.
Маємо мати стільки ж сили і впертості жити й працювати далі на перемогу, як і всі матері України, котрі втратили дітей на фронті. Наша перемога буде з гірким присмаком — і саме тому ми маємо наблизити її якомога швидше.
Родом з Київщини, з родини військових. На російсько-українській війні — з 2017 року.
У жовтні 2020-го отримав звання Народного Героя України за врятовані людські життя.
Ті події відбувалися 10 березня 2020 року. Під час планового об'їзду позицій “Ярик” перебував за кермом машини командира розвідувального загону. По авто ворог здійснив постріл із ПТУРа. Ярослав прорахував траєкторію польоту ракети, зманеврував та зміг уникнути попадання ракети, врятувавши життя командиру і зберігши неушкодженим автомобіль.
У той самий час іншою ракетою ворог вразив вантажний автомобіль, в якому знаходилося десять (!) бійців підрозділу. Ярослав, не розгубившись, кинувся рятувати та евакуювати поранених з прострілюваної зони для надання медичної допомоги. Завдяки мужності та рішучості молодого бійця вдалося уникнути більшого числа людських жертв.
Чотири роки він був на війні в складі 131-го окремого розвідувального батальйону. Згодом звільнився із Збройних Сил, але 24 лютого о 8 ранку був у військкоматі. Його розподілили в 72-гу окрему механізовану бригаду ЗСУ імені Чорних Запорожців. Cтав командиром відділення розвідувальної роти. Підрозділ брав участь у боях на Київщині, під Броварами.
В селі Плоске група “Ярика” потрапила під масований артилерійський обстріл в оточенні. Шинкаренко, єдиний серед всієї групи мав бойовий досвід і вивів з оточення 8 осіб, а потім повернувся по ще одну групу, і також вивів її.
“Потім був Ірпінь, Горенка, Димер, де він так само вправно і вміло воював і допомагав побратимам. А потім та ж Київщина, але під кордоном з Білоруссю. Поліське… Бойове патрулювання на автомобілі… Він був за кермом, їх було 4. Наїхав на ворожу міну ТМ своїм колесом і прийняв весь удар на себе… Він один загинув на місці”, — розповіла про загибель свого сина мама військового Олена Кукла.
Це було 20 квітня — “Ярик” підірвався на ворожій міні. Матір-військова поховала сина і продовжує службу.
Маємо мати стільки ж сили і впертості жити й працювати далі на перемогу, як і всі матері України, котрі втратили дітей на фронті. Наша перемога буде з гірким присмаком — і саме тому ми маємо наблизити її якомога швидше.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Педенко Любов Володимирівна
25 серпня 2022
2.
Жиганюк Єлизавета Ігорівна
24 серпня 2022
3.
Трегуб Олег Олександрович
23 серпня 2022
4.
Літвінов Олександр Олександрович
23 серпня 2022
5.
Бей Людмила Анатоліївна
22 серпня 2022
6.
Савріщева Інна Миколаївна
22 серпня 2022
7.
Рудницький Андрій Казимирович
22 серпня 2022
8.
Іванова Євгенія Сергіївна
21 серпня 2022
9.
Москаленко Євгенія Володимирівна
20 серпня 2022
10.
Мураль Христина Ігорівна
20 серпня 2022
11.
Кодацька Алла Альбертівна
20 серпня 2022
12.
Дяченко Аліна Олександрівна
20 серпня 2022
13.
Мурашкінцев Андрій Володимирович
20 серпня 2022
14.
Варич Богдан Володимирович
19 серпня 2022
15.
Гудич Олександр Олександрович
18 серпня 2022
16.
Кочубко Юлія Володимирівна
17 серпня 2022
17.
Карпенко Надія Олександрівна
17 серпня 2022
18.
Микитюк Сергій Анатолійович
17 серпня 2022
19.
Руденко Ольга Георгіївна
17 серпня 2022
20.
Маломуж Володимир Борисович
17 серпня 2022
21.
Політило Любомир Романович
16 серпня 2022
22.
Михайленко Ольга Миколаївна
16 серпня 2022
23.
Болобон Руслан Володимирович
15 серпня 2022
24.
Вольська Анна Анатоліївна
15 серпня 2022
25.
Коротченко Ірина Мирославівна
15 серпня 2022
26.
Змієвський Костянтин Валерійович
14 серпня 2022
27.
Свєтлікова Лариса Петрівна
13 серпня 2022
28.
Сиволобов Максим Маркович
13 серпня 2022
29.
Касьянова Олена Іванівна
13 серпня 2022
30.
Басиста Юлія Олександрівна
13 серпня 2022