Ми, жінки, матері, дружини, діти, родичі наших українських воїнів, які тримали удар за цілісність та незалежність нашої країни у м. Маріуполь, а зараз перебувають у полоні з 4 квітня і за цей час нам не надають інформацію про них!
На жаль, всі родичі знаходяться в інформаційній блокаді, не знаючи чи живі наші воїни, який фізичний та психологічний стан їхнього здоров'я.
Просимо весь цивілізований світ, Президента України, Генеральну Асамблею ООН, Міжнародний Червоний Хрест, Людмилу Денисову, Ірину Верещук звернути увагу на порушення Женевської Конвенції (|||) «Про поводження з військополоненими» від 12 серпня 1949 року, а саме розділ 5 «Зв'язок військополонених із зовнішнім світом» статті 70 згідно якої: Кожному військовополоненому відразу після взяття в полон або не пізніше, ніж через тиждень після прибуття до табору, навіть якщо це транзитний табір, а також у випадку хвороби або переведення до госпіталю чи іншого табору, надають можливість надіслати безпосередньо своїй родині, з одного боку, а з іншого-до Центрального агенства у справах військовополонених, поштову картку, з інформацією про взяття в полон, про стан свого здоров'я та поштову адресу. Такі картки надсилають якомога швидше, їхнє відправлення не можна затримувати під будь-яким приводом.
Наші військові, які опинилися в нелюдських умовах, в епіцентрі боїв, у самому пеклі, без зброї та продуктів харчування,були взяті в полон і зараз змушені чекати своєї «черги» на порятунок довгими місяцями. Піддаючись тортурам, без належного догляду за пораненими, без їжі. Країна-агресор приховує місце розміщення полонених та не дає можливості почути наших рідних! Ми закликаємо Генеральну Асамблею ООН та Міжнародний Червоний Хрест: Проконтролювати дотримання Російською Федерацією всіх прав та свобод людей та військослужбовців, які перебувають у полоні.
Надати можливість військовослужбовцям проінформувати про стан свого здоров'я, своє розміщення та переміщення, безпосередньо своїм сім'ям.
Просимо допомогти з організацією прискорення обміну полоненими.