Посилення відповідальності за розпалювання внутрішньої ворожнечі в народі України за мовними та національними ознаками. Заборона утисків будь-кого, хто на законним підставах та з мирними цілями перебуває на території України, за використання російської мови у спілкуванні, слухання та спів пісень та інше. Заборона називати мешканців сходу України «москалями» та звинувачувати їх за воєнні злочини інших осіб.

Останні часи мережа Інтернет та ЗМІ взриваються від повідомлень що когось побили за те, що співав пісню російською мовою, когось образили та принизили за те, що розмовляв російською мовою, десь органом місцевого самоврядування заборонили відтворювання музичних творів на російській мові, зазвичай все це мало місце в західних регіонах України. В мережі Інтернет користувачі профелів з походженням із західної України дозволяють собі називати мешканців східної України «москалями», вживають різні образи та звинувачують, що через мешканців сходу розпочалася війна, навіть не розрізняючи регіони- чи то Донецька область, чи Дніпропетровщина. Все це я відчула навіть на собі особисто, бо моя мова у побуті російська, але я вільно володію і державною мовою. І таке ж саме зазнають та відчувають багато людей. Знати державну мову звісна повинен кожний громадянин України, але якою мовою спілкуватися у побуті та неофіційному житті, це право кожного. В Україні багатонаціональний народ, це і українці, і росіяни, і євреї, і білоруси, і армянни, грузини, азербайджанці, які також до нас тікали від війни. В кінці-кінців нашу державі можуть відвідувати гості, які не знають української. Ми ж не варвари, щоб так себе поводитися та принижувати людей за мову та національність. В кінці-кінців не кожен російськомовний та росіянин нам ворог, не кожен за цими озгаками окупант. Статус окупанта не тотожен мові та національності. Ми стільки років жили і розмовляли кожен та тій мові, на якій бажав чи міг, один одного розуміли, але зараз чомусь у найважчі часи розпочалися ці ненормальні сварки за мову, як ніколи в інформаційному просторі розпалюється ворожнеча. Російськомовні українці чи росіяни за національністю, що складають народ України, також захищають нашу Батьківщину і не можна ділити людей на тих хто гіден доброго та хорошого ставлення до себе або не гіден за мовною ознакою чи національністю, бо вони не тотожні окупантам, тим паче які не всі російськомовні (наприклад, чечени та буряти мають свою рідну мову). Інакше ж ніколи Україна не буде єдиною і соборною. Не можна робити цього і за географічним положенням, бо жителі жодних регіонів не винні що воєнний злочинець Путін та його оточення розпочали війну з Україною, здійснили напад. Колись євреї потребували захисту та приймалися законодавчі акти проти антисемітизму, наразі з початком війни вже кожна російськомовна людина, яка перебуває на території України, потребує додаткового законодавчого захисту задля особистої безпеки та попередження створення розбрату в народі та розпалювання ненависті та ворожнечі. Попри наявність норми Конституції щодо заборони дискримінації та кримінальну відповідальність у дійсності дані норми не працюють. Додатково посилити відповідальність за дії з дискримінації та ща розпалювання ворожнечі і ненависті на ознаками національності та мови, за такою кваліфікуючою б ознакою як вчиненні у воєнний час. Шановний народе України, зараз війна, сварки щодо мов та національностей, проживання на сході та заході точно не часі, той хто це вчиняє сприяє саме загарбникам, які свої дії виправдовували тим, що у нас нацисти. Їх в нас не було, так що зараз їх тим паче не повинно з’являтимя та бути! Миру нам всім!