Починаючи з 24-го лютого, війська рф своїми агресивно-військовими діями завдають колосальних втрат абсолютно усім сферам українського суспільства. Вочевидь, серед таких втрат наявні і безліч порушень пов’язаних з екологією і з кожним днем кількість злочинів проти українського довкілля лише росте, а уповноважені суб’єкти в свою чергу безперервно фіксують та обраховують збитки довкіллю від дій окупантів. Відповідні документи згодом повинні бути передані до міжнародних судів, що розглядатимуть військові злочини, а Україна, як вважає в.о. міністра захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець, може стати країною, яка максимально отримує відшкодування тих збитків, які нанесені навколишньому середовищу в результаті воєнних дій.
На жаль, вже на сьогодні задокументовано більше 200 екологічних злочинів рф на території України та в акваторії Чорного моря. Це завдає суттєвої шкоди екосистемам, призводить до забруднення довкілля, зменшення популяцій видів рослин та тварин. Зважаючи на проаналізовані факти об’єктивної дійсності, слід звернути увагу на необхідність негайного запровадження заходів державного правового регулювання компенсації екологічної шкоди завданої повномасштабним вторгненням рф.
На мій погляд, в риториці представників української влади наявна певна невизначеність позиції саме щодо органів, які б розглядали відповідні справи. Певно це пов'язано з тим, що на сьогодні історія майже не має прецедентів притягнення винних у вчиненні міжнародних еко-злочинів. Однак я все ж переконаний, що уряду необхідно створити задокументовану стратегію, яка б передбачала подальше звернення до визначених міжнародних організацій/судів, яким би належала юрисдикція щодо розгляду питань компенсації за завдану екологічну шкоди. Або ж, як варіант, відповідною стратегією може бути передбачена можливість створення спеціального міжнародного трибуналу, який би розглядав саме справи пов’язані з екологічними порушеннями, що вчинені окупантами. Також, такий документ повинен містити в собі чітку послідовність дій влади в сприянні процесу відшкодування. На наш погляд, такий порядок мав би наслідком ефективність та швидкість в процесі притягнення винних до відповідальності. Цей акт був би важливим кроком у цьому питанні, оскільки закріплював би ту саму визначеність та впевненість влади в реалізації права держави на відшкодування шкоди спричиненої навколишньому середовищу внаслідок війни.
Також, не слід забувати і про юрисдикцію національних судів. В Україні екологічні справи передаються судам загальної юрисдикції, а тому не мають окремої процесуальної форми. Залежно від особливостей тої чи іншої справи, їх розглядають у цивільних, кримінальних, адміністративних та конституційних судах. На території нашої держави з початку війни періодично затримуються військові російської армії, які можуть бути причетними до вчинення різноманітних воєнних злочинів об’єктом яких може бути і навколишнє природнє середовище. Необхідно зазначити, що задля ефективного та швидкого розгляду справ пов’язаних з екологічними порушеннями в світі доволі поширена важлива та перспективна практика щодо створення спеціалізованих екологічних судів, їх переваги полягають у ефективності, підготовленості, спеціалізації суддів, а також у швидкості розгляду. Обґрунтовували перспективи створення в України судів екологічної юрисдикції розглядали і вітчизняні науковці. Тому я вважаю, що з огляду на світову практику та думки науковців владі слід розглянути можливість створення таких судів екологічної юрисдикції задля притягнення винних у вчиненні еко-злочинів осіб яких затримано на території України і на яких поширюється національна юрисдикція.
Переконаний, що такі рішення будуть важливим кроком до повної компенсації всієї шкоди, що завдана нашій державі в результаті вчинення російської федерацією воєнних злочинів. Слава Україні!