1 липня 2022 року Верховна Рада схвалила в цілому законопроєкт №7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено, що роботодавцям можна не сплачувати середній заробіток на підприємстві працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації. Gросимо Президента України Володимира Зеленського невідкладно ветувати зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю, зазначених у законі.

1 липня 2022 року Верховна Рада схвалила в цілому законопроєкт №7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено, що роботодавцям можна не сплачувати середній заробіток на підприємстві працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації.

Така зміна трудового законодавства є соціально небезпечною, оскільки вплине на мотивацію військовослужбовців. Люди сподіваються на ті гроші, які платить міністерство оборони та на свою зарплатню, яка залишилася за місцем роботи. З врахуванням обставин військового стану, що склалися, мобілізований військовий може бути єдиним годувальником не лише власної родини, а й інших родичів.

Питання фінансування військовослужбовців не достатньо досліджено. Принаймні необхідно відповісти на питання, з економічних суб’єктів яких форм власності та підпорядкування отримують переважно зарплатню мобілізовані в Збройні Сили України? Чи часом не з державних та комунальних підприємств та установ. Яке навантаження на бізнес це створює, а яке може створити в перспективі. Бо захисники Батьківщини вже вдосталь насварилися у транспорті, начиталися про свої земельні ділянки, на отримувались допомог на розв’язання власних соціально-побутових питань, безплатно навчились вищих освіт та по заліковувались. Тепер військових хочуть позбавити зарплатні, яка залишилася за місцем праці.

Чинна редакція статті 119 Кодексу законів про працю передбачає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізосіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

При цьому вказані гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Згідно ж з ухваленою редакцією статті 119 Кодексу законів про працю за призваними за мобілізацією зберігається лише місце роботи та посада.

Керуючись ст. 94, 106 Конституції України та ст. 132–136 Регламенту Верховної Ради України, офіційним тлумаченням окремих частин статті 94 Конституції України у Рішеннях Конституційного Суду України, просимо Президента України Володимира Зеленського ветувати зміни до ст. 119 Кодексу законів про працю, зазначених у законі. Петицію просимо розглянути невідкладно!