Про тверезий та примхливий погляд до історії українського народу У петиції буде йти мова про поспішне, необґрунтоване вилучення з освітньої програми усієї російської літератури та її діячів різних історичних періодів, про проведення реформ окремою групою людей, яка робить висновки за власними примхами, а не на аналізі перевіреного матеріалу.

Добрий день, шановний Володимире Олександровичу!

Звертаюся до Вас, як до гаранту порядку та раціональних рішень, бо знаю, що Ви робите виважені кроки. Підтримую Ваше рішення щодо заборони зміни тексту Гімну України, бо зараз всі сили потрібно спрямувати на перемогу України. Сподіваюся, що й цю петицію Ви також розглянете та приймете до уваги.

Мова піде про скасування примхливих реформ Міністерства освіти, а саме про радикальне рішення викинути з навчальних програм геть усе, що пов'язано з Росією. Хочу зазначити, що я патріот своєї країни та не підтримаю агресора. Як учитель переймаюсь проблемами навчання і виховання дітей - покоління, якому розбудовувати майбутнє нашої держави, вважаю, що особливо виважено потрібно підійти до перегляду змісту навчальних шкільних програм з різних предметів. Не проводити радикальну дерусифікацію та витрачати кошти, що доцільно використати на потреби ЗСУ, на перейменування вулиць, вирішувати прибрати з переліку усіх без винятку діячів російської культури та літератури. Невже ці питання входять до категорії нагальної потреби?

Візьмемо до аналізу документ «Рішення робочої групи з оновлення змісту навчальних програм із зарубіжної літератури для 6-9 класів (2017), 10-11 класів (2017, рівень стандарту), 10-11 класів (2017, рівень профільний) закладів загальної середньої освіти від 13 червня 2022 р. (протокол № 2)», де вилучення всіх російських письменників засновано на особистих та поверхневих поглядах даної робочої групи. Головною причиною таких змін група визначає: «Воєнна агресія рф. Розвантаження програми за рахунок творів актуальної тематики або твір важкий для сприйняття дітей і підлітків». Під категорію «агресія рф» потрапляють усі діячі, які жили в різні історичні періоди на території нинішньої Росії, незалежно від того, чи виступали вони проти імперіалізму, тиранії чи підтримували тоталітаризм. Зазначена причина демонструє не професійний підхід робочої групи під час аналізу матеріалу.

Погоджуюся, що тих письменників, які виступали за імперіалізм або пропагували радянські часи, не мають права вивчати, бо це суперечить основним принципам демократії. Яскравим прикладом є творчість Маяковського, який у своїх творах звеличував радянську росію. В свою чергу, такі письменники, як Чехов та Достоєвський, піднімають питання моральної відповідальності людини та викривають вади самодержавного суспільства. Потрібно детально проаналізувати та аргументувати вибір, чому комісія прийняла таке рішення.

У інтерв'ю Наталія Піпа, народна депутатка України від фракції «Голос», секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, зазначила, що «ми з командою та вчителями львівських шкіл склали перелік, що б пропонували і на що саме замінити». Чому тільки з вчителями львівських шкіл, а не з вчителями усіх шкіл України? Тим паче, що говір жителів Львову відноситься до південно-західних діалектів та має багато слів іншомовного походження: німецькі, австрійські, румунські, польські. Так само, як у північному та південно-східному діалекті зустрічаються слова, які мають російське та білоруське походження.

У демократичному суспільстві комісія чи наукова група має складатися з представників освітньої галузі різних областей України. Разом з тим, це мають бути не тільки викладачі-методисти вищих навчальних закладів, а й вчителі-предметники з багаторічним досвідом, які входять у безпосередній контакт з учнями, спілкуються з батьками та експериментують з методикою навчання.

Н. Піпа зазначає: «Насправді багато творів російських письменників були в переліку на вибір учителя, і дуже багато вчителів самі їх вибирали. Зараз ми просто забрали цю опцію. Дискусії щодо певних письменників потрібно відкласти, поки росія не капітулювала. А вже потім можна обговорювати, чи повертати, наприклад, Бориса Пастернака, чи ні».

Тоді виникає логічне питання: сенс проводити реформу нашвидкоруч, якщо зараз війна? Чи не доречніше відкласти питання реформування до перемоги України, а вже потім обговорювати, що залишити у літературі, а що прибрати? Якщо ж проводити реформи зараз, доки є час до початку навчального року, то до змін програм потрібно поставитися з повною відповідальністю та ретельно переглянути зміст матеріалу, що вивчається.

У приклад Н. Піпа наводить інформацію щодо М. Булгакова, який, на її думку, виявився «українофобом». І це про письменника, який у своїх творах: «Майстер і Маргарита», «Фатальні яйця», «Собаче серце» - викриває та висміює вади радянського суспільства? Цитую: «Коли читаєш «Майстра і Маргариту», ти можеш не знати, яким українофобом насправді був Міхаіл Булгаков. Для мене самої це стало відкриттям, адже багато людей його люблять, у Києві до його пам’ятника кладуть квіти». Проте, доказів або фактів, на прикладі яких творів чи моментів з біографії зроблено цей висновок, депутат не наводить. Не можна через власні примхи та на емоціях проводити такі реформи. За логікою з таким радикальним підходом потрібно усіх діячів, що пов'язані з Росією у будь-який час, вилучати з навчання.

У такому випадку, чому й досі Богдана Хмельницького не записали до списку зрадників, адже він у 1654 році уклав союз з Московією та підписав Березневі статті, які фактично означали залежність від союзника. Замість цього, у курсі історії України його вивчають, як видатного українського діяча, у Києві є пам'ятник гетьману, а його портрет друкують на національній українській валюті. Адже, виходячи з логіки Міністерства освіти, усе, що пов'язано з Росією, має бути вилучено з програми.

Цікаво, як бути з Ігорем Сікорським та Миколою Миклухо-Маклаєм, які були українцями за походженням, але жили у російській імперії, до складу якої на той час були включені і землі лівобережної України? Сікорський проектував літаки, тим самим започаткувавши літакобудування у російській імперії. Саме Ігор Сікорський у 1908-1012 рр. побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер, а 1815-1816 рр. на території України з’явилися перші авіаційні підприємства. Авіаційна промисловість незалежної України також орієнтувалася на його вчення. Микола Миклухо-Маклай, який походив з козацького року, був відомим дослідником, антропологом, етнографом, географом. Ми маємо пишатися такими видатними українцями, які відомі у всьому світі, і таких прикладів в історії України багато.

З іншого боку, як бути з Д. Менделєєвим, бо він росіянин, що розробив таблицю хімічних елементів, якою користуються у всьому світі, на якій побудована вся сучасна наука? Микола Костомаров, один із засновників (разом з П. Кулішом) Кирило-Мефодіївського товариства, народився у Воронезькій губернії, але активно підтримував традиції українського визвольного руху.

Якщо ми будемо вилучати усе, що пов'язано з державою, яка розпочала агресію, усе без винятку, не вдаючись до деталей, то будемо такі ж як росіяни - неосвічені та з рожевими окулярами. Якщо вивчати тільки історію перемог, можна втратити здоровий глузд та почати марити про неперевершеність української нації. А це вже недооцінка союзників та противників, що може призвести до жахливих наслідків.

Мови та історію інших країн вивчати потрібно, особливо сусідніх, знати їх культуру та позиції. Але в першу чергу, українці мають, знати історію своєї Батьківщини, з усіма поразками та перемогами, з подіями, що відбувалися в певний історичний період, не перекручуючи факти, аналізувати інформацію та приймати правильні рішення.

Також, потрібно зазначити, що серед захисників України є не тільки українці, а й англійці, американці, французи, грузини та багато представників інших національностей. Саме за такий гуманістичний світогляд, окрім мужності та відданості своїй державі, українців поважають у світі.

Як висновок, пропоную:
1. Формувати склад наукової групи з питань перегляду шкільної програми з освітньої галузі, до якої мають увійти учителі-предметники, адміністрація школи та викладачі-методисти з всієї України, які мають багаторічний досвід. Це буде набагато ефективніше, ніж комісія, яка складається з людей, що сильні у теорії, але не займаються практикою та далекі від взаємодії з учнями.
2. Комісія з освіти після детального аналізу матеріалу має надати висновки, які будуть підкреслені фактами, та оприлюднити їх у загальному доступі. Обов'язковими є посилання на джерела опрацьованої інформації. Це нонсенс, що у документі «Рішення робочої групи з оновлення змісту навчальних програм із зарубіжної літератури» не має посилань та аргументованих висновків.
3. У курсах «Історія України» та «Всесвітня історія» вивчати події, враховуючи історичні обставини певного періоду та не перекручувати факти, бо це веде до згубних для країни наслідків. Україна зараз знаходиться перед тим питанням, яке постійно проходять на уроках історії: не переписувати події, а вчитися аналізувати помилки та робити мудрі висновки, щоб приймати правильні рішення. У нас є така можливість, чому нею не скористатися?
4. Переглянути кандидатуру Наталії Піпи, як представника від Міністерства освіти, що входить до складу робочої групи. Про що свідчать такі вислови: «Коли навчалася в школі, мені російської літератури було забагато», «Ми не будемо вивчати нудну (російську) літературу». Про які зміни в освіті може йти мова, якщо член наукової групи, секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій, виносить рішення, орієнтуючись на власний світогляд та керується у рішеннях емоціями, а не розумом?

З повагою Андрій Коваленко.