Зменшення експортного мита на металобрухт

До олігархічного Закону № 1931-IX щодо підвищення експортного мита до 180 євро, який ставить на коліна цілу галузь в угоду олігархічним кланам, має бути застосовано Президентом право вето
Використовуючи прогалини українського законодавства, афільовані до металургійні компанії почали робити заявки на експортні погодження в завищених обсягах, за допомогою "кишенькових" судів забороняти експортні відвантаження, вести дезінформаційну кампанію щодо брухтозаготівельної галузі.
В цей же період з’являються міфи щодо дефіциту металобрухту як стратегічної сировини, скорочення виробництва сталі та робочих місць тощо.
Ці тези за допомогою популістських сил у Верховній Раді трансформуються в закон 1931-IX і експортне мито на металобрухт зростає з 58 до 180 євро/т. Така ставка мита призвела до фактичної заборони експорту.
Законопроєкт був ініційований металургійними підприємствами та підтриманий народними депутатами. При цьому наведені аргументи на підтримку даного законопроєкту традиційні - подолання дефіциту металобрухту, податки, збереження робочих місць, постачання на зовнішні ринки не сировини, а продукції з більшою доданою вартістю тощо.
Аргументи на підтримку законопроєкту, за п’ять років не змінилися: подолання дефіциту металобрухту, податки, збереження робочих місць, постачання на зовнішні ринки не сировини, а продукції з більшою доданою вартістю тощо.
Термін дії підвищеного мита на експорт металобрухту дозволяють зробити деякі висновки щодо цієї аргументації.
Аргумент про "дефіцит" металобрухту. Відповідно з класичним економічним визначенням під дефіцитом розуміють недостатність засобів або ресурсів (в даному випадку металобрухту) порівняно із заздалегідь запланованим або необхідним рівнем сировини, необхідної для виробництва.
В українських реаліях цей термін трактується по іншому, виходячи з незрозуміло яким чином визначених потреб металургійних підприємств в металобрухті.
При цьому металурги наводять показники, що показують перевищення заявлених потреб та значні складські запаси металобрухту, але все рівно вказують на дефіцит металобрухту.
В той же час металургійні комбінати формували закупівельні ціни непрозоро, часто виходячи з власних інтересів.
В таких умовах саме закупівельні ціни експортерів були дієвим важелем формування справедливої ринкової ціни на металобрухт. Експортне мито фактично дає металургам можливість встановлювати ціну на металобрухт, не зважаючи на ринкову кон’юнктуру.
Високе експортне мито наносить прямі збитки бюджету від недоотримання надходжень.
Така ситуація пояснюється тим, що у цьому секторі економіки перестають діяти ринкові механізми, а починають діяти картельні змови по встановленню цін, узгоджених металургами між собою. Тому ціни завжди будуть нижче ринкових, як мінімум, на розмір експортного мита.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, в найближчій перспективі варто очікувати суттєвого скорочення заготівлі металобрухту та загострення конкуренції на ринку за якісний металобрухт серед металургійних та ливарних компаній, і відповідні не прогнозовані цінові коливання.
І найголовніше, дана ставка по експортному миту в період повномаштабного вторгнення РФ до України, призведе до повного знищення ринку збуту металобрухту, як наслідок втрата великої кількості робочих місць, недоотримання податків нашою державою в такий непростий час.