Відзначення старшого солдата Мохонько Ярослава Олександровича найвищою державною нагородою "Герой України" (посмертно).

Старший солдат Мохонько Ярослав Олександрович, позивний «Ярий», 30 років.
Родом з села Карапиші, що на Київщині. На російсько-українській війні з 2014 року в складі 72 ОМБр.
Був призваний до лав Збройних Сил України у першу хвилю мобілізації в 2014 році й став першим карапишанином, який потрапив в зону антитерористичної операції.
На початку участі в АТО навесні 2014 року був на навчанні в Житомирі. Далі були ротації до Комиш-Зорі, Розівки.
Всередині квітня 2014 року був передислокований під Волноваху, де виконував бойове завдання. Далі була Нова Ялта, з якої 9 травня 2014 року «Ярий» з побратимами вирушили до Маріуполя. Саме БМП, в екіпажі якої був Ярослав Мохонько першою ввійшла до Маріуполя, розбивши окупанта.
Після Маріуполя був ряд «гарячих точок»: Маринівка, Амвросіївка, Красноармійське, Антрацит, Саур-Могила, Сніжне, Краснопартизанськ, Красний Дон, Сонцево.
На початку липня 2014 року підрозділ, в якому служив Ярослав було розміщено під Ізварино, де потрапив у котел.
Отримані в ході бойових дій контузія та травма хребта не дали змоги служити далі. Однак Ярослав не забув про побратимів й розпочав волонтерську діяльність.
Після вторгнення росії до України 24 лютого 2022 року Ярослав разом з побратимами, з якими воював в АТО у 2014 році та батьком Мохонько Олександром Петровичем (котрий вступив до лав Української Добровольчої Армії) добровільно приєдналися до 72-ї бригади «Чорні Запорожці» 25 лютого 2022 року. По прибуттю на позиції 72 ОМБр "Ярий" самостійно організував всім своїм бійцям амуніцію, провізію, транспорт та прийняв на себе фактичне командування взводом ВОП 371, незважаючи на звання старшого солдата. Ротний Зумер С.С. не заперечував щодо фактичної передачі командування взводом ВОП 371 Мохоньку Ярославу. Даний факт засвідчено солдатами: Фазилов С.В.; Коротюк О.В.; Данилюк В.Л.; Буряченко А.Ю.; Буряченко В.Ю.; Булатовський В.М.; Дем’янчук С.О.; Дорогань М.; Кравченко Д.С.
Фактично прийнявши на себе командування взводом ВОП 371 «Ярий» грамотно налагодив виконання завдань, вивезення поранених та вбитих побратимів, організовував постачання припасів, амуніції, налагодження контакту з місцевим населенням та навчанням бійців. При зміні позицій планував фортифікаційні укріплення та розміщення підрозділу для оборони.
До виїзду в Донецьку область, завдяки авторитету "Ярого" серед побратимів, його прекрасним комунікаційним та організаторським здібностям взвод був найбільш морально підготовлений, оскільки кожен солдат був впевнений у своєму командирі. Під час війни в Донецькій області, а саме с.Клинове (поблизу Бахмута), «Ярий» зі своїм взводом зайняли ВОП 72371, який був однією з "найгарячіших" точок бойових дій на Сході країни.
За декілька днів «Ярий» організував на позиціях окопи, підготував кожну із трьох позицій до кругової оборони, що в подальшому зберегло багато життів. Під час активних бойових дій завдяки «Ярому» жоден боєць не покинув своїх позицій. При передачі ВОП іншому підрозділу «Ярий» особисто вивіз всіх своїх солдатів.
Всі дні від першого до останнього "Ярий" провів із хлопцями в окопах, відлучаючись лише для вивезення поранених та полеглих воїнів з позицій у ході зачистки ворожих ДРГ.
Покинув позиції тільки по команді, коли відбулась заміна і його підрозділ перенаправили на інший напрямок, який противник прорвав. Три години на відпочинок та на перегрупування сил, більше 3 км пішки зі зброєю та боєкомплектом, на новий рубіж, який в інженерному плані взагалі не виконаний - лише воронки від ворожих снарядів.
«Ярий» керував танками та тримав хлопців в окопах, ні кроку назад. Саме в цей час ворог розуміє – вибити наших бійців із зайнятої позиції не вдасться й рубіж почали розбирати із САУ, гелікоптерів та паралельно палити траву. Однак завдяки Ярославу жоден боєць не покинув позицій.
25 червня 2022 старший солдат Мохонько Ярослав Олександрович організовував дислокацію бійців по секторах для оборони.
26 червня 2022 року, доставивши першу групу в місце дислокації – визначив сектора та під час руху до дислокації другого сектору потрапив в засідку ворожого ДРГ.
«Ярий» та ще троє бійців прийняли бій, в ході якого всі четверо отримали травми, несумісні з життям.
Завдяки хоробрості та самопожертві Ярослава вдалось стримати окупанта до підходу основних сил та втримати зайняті ЗСУ позиції на стратегічному напрямку. Життєвий шлях, дії та позиція Мохонько Ярослава Олександровича заслуговують на найвищу державну нагороду – Герой України.
У Ярослава залишилась дружина та трирічна донька. Батько, який був поруч з «Ярим» у складі Української Добровольчої Армії продовжує й нині волонтерську діяльність.