Дуже багато території використовують для поховання людей, з кожним роком їх стає все більше та шкідливі речовини отруюють ґрунт, тим самим вбиваючи екологію.
Іспанському дизайнеру Мартіну Азуа вдалося поєднати ідею життя після смерті з екологічним рішенням проблеми поховання. У його «Біоурну», виготовлену з целюлози, кокоса і пресованого торфу передбачається поміщати прах померлого разом з насінням. Потім урну закопують в землю, і через кілька місяців вона дає перші паростки.
Інший проект під назвою Capsula Mundi, розроблений італійськими дизайнерами Ганною Чітеллі і Раулем Бретцель, являє собою органічну біокапсулу для поховання, яка перетворить тіло покійного в поживні речовини для дерева, яке виросте над місцем поховання. Покійні поміщаються в капсулу в позі ембріона, після чого на верхівку капсули висаджується доросле дерево або саджанець.
Якби це було можливо, метою проекту було б перетворити майбутні кладовища в меморіальні парки, які складаються не з хрестів і надгробків, а з живих дерев.
За словами авторів проекту, було б набагато краще, якщо замість того, щоб знищувати дерева для виготовлення трун, людина сама б ставала у майбутньому частиною природи. Та й саме припущення, що нащадки могли б приходити і з любов’ю доглядати за «близькими» деревами, здається цілком раціональною і навіть зворушливою ідеєю.