Змінити порядок притягнення до адміністративної відповідальності особи стосовно адмінправопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Разом з цим, в Кодексі України про адміністративні правопорушення містяться норми, які не відповідають Конституції України.
Так, в ст. 14-2 КУпАП встановлена фактично відповідальність лише за сам факт реєстрації транспортного засобу за певною особою. Однак, для того, щоб визнати особу правопорушником – в її діяннях має бути склад адміністративного правопорушення, а не лише володіння автомобілем.

Конституція України жодної відповідальності власника за те, що він законно володіє своїм майном, не передбачає. Користуючись власністю, зокрема автомобілем, особа, яка його використовує, зобов’язана дотримуватися обмежень, що встановлені на законодавчому рівні. Для цього існують Закон України «Про дорожній рух» та Правила дорожнього руху, які встановлюють відповідні обмеження щодо осіб, які є учасниками дорожнього руху.

Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Наприклад, відповідно до пп."б" п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Аналізуючи викладене стає зрозумілим, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, необхідно встановити та беззаперечно довести факт керування транспортним засобом особою, тобто перебування особи у статусі водія, в іншому випадку у діях особи, якій пред`явлено обвинувачення у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху, буде відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний суд України по справі № 1-34/2010 від 22.12.2010 р. також наголосив на індивідуальному характері юридичної відповідальності.

Закріплений в Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності – це система правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, з метою запобігання безпідставного та необґрунтованого притягнення такої особи до юридичної відповідальності за діяння, які вона не вчиняла.

Наявність усіх ознак правопорушення (ст. 9 КУпАП) є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.

Варто зазначити, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У відповідності до цього, Конституцією України закріплено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Тобто, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи у вчиненні адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності, тобто, особа має брати безпосередню участь у процесі руху на дорозі, керувати транспортним засобом.

При підсумку викладеного не залишаються поза увагою також три інші статті Конституції України:
- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3);
- права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55);
- конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64).

Розуміючи, що керування автомобілем - це здійснення експлуатації джерела підвищеної небезпеки, то обмеження, встановлені законодавцем, мають бути передбачені в нормативно-правових актах, однак, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
У зв'язку з чим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху створює умови дотримання основних принципів та положень, відображених у ст. 3 Конституції України.
При цьому, у ст. 279-3 КУпАП є лише дві підстави звільнення особи від адміністративної відповідальності: 1) якщо ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; 2) або особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Враховуючи викладене, у взаємозв'язку статей 55, 61, 62 та 64 Конституції України, прошу розглянути питання про зміну положень або доповнення ст. 279-3 КУпАП можливістю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі/в режимі фотозйомки (відеозапису) оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення до суду, з наданням належних доказів, які підтверджують передання нею права керування транспортним засобом іншій особі і це є підставою для звільнення такої особи (оскаржувача) від адмінвідповідальності та винесення відповідної постанови стосовно належного користувача транспортного засобу.