№22/162890-еп
Надати Добровольскому Івану Павловичу звання Героя України (посмертно)
Автор (ініціатор): Осиповський Ярослав Сергійович
Дата оприлюднення: 05 вересня 2022
Добровольский Іван Павлович (20.01.1998) Військовослужбовець батальйону « Легіон Свобода» в складі 4 бригади оперативного реагування Національної Гвардії України імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. З початку повномасштабного російського вторгнення захищав Київщину від ординців, після чого невагаючись разом з побратимами поїхав на схід України де воював на 0 (нульовій) лінії, мав звання старший солдат та займав посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го батальйону оперативного призначення (на бротенетранспортерах) Початок повномасштабної російської агресії застав Івана в Києві. І з перших днів збройного вторгнення рашистів він долучився до добровольчого формування територіальної громади, охороняв мікрорайон Оболонь. Одним із об’єктів було укриття в корпусі університету імені Бориса Грінченка по вул. Маршала Тимошенка, де під час обстрілів переховувалися кияни.
Іван опановував військову справу, захищав Київ від наступу російських окупантів. Коли добровольців зі столиці стали мобілізовувати, він записався у Нацгвардію та з «Легіоном Свободи» поїхав на Луганщину у пекельний трикутник – Рубіжне–Лисичанськ–Сєвєродонецьк. Двадцять першого червня був бій із диверсійною групою російського спецназу в районі селища Воронове на Луганщині… «Бійці «Легіону Свободи» НГУ, які чергували на спостережних пунктах «Хрещатик» та «Говерла», помітили групу російських спецназівців, які вийшли із захопленого раніше Метьолкіна і рухалися в їхній бік. З боку росіян це була спроба розвідки боєм. Коли вороги підійшли надто близько, українські бійці відкрили вогонь. Зав’язався запеклий бій, який тривав три години. «Тигр» чергував на СП «Говерла». У тому бою він відпрацював зі снайперської гвинтівки, вистріляв увесь БК підствольного гранатомета, встиг зробити постріл із «Мухи». У відповідь ворог відкрив шквальний вогонь. Граната з ворожого підствольника влучила в те місце, де стріляв «Тигр». В результаті спецназівці відступили, зазнавши суттєвих втрат – щонайменше вісім загиблих. Із радіоперехоплень стало відомо, що москалі в цьому бою втратили кількох офіцерів високого рівня»
Ми не повинні забувати, як виборюється свобода і незалежність держави. Ми маємо пам'ятати кожного: по імені, в обличчя, в деталях біографії. Просто для того, щоб розуміти, якою є ціна нашого нинішнього відносного спокою. І нашої перемоги, яка обов’язково буде.
Зважаючи на все, викладене вище, просимо надати Добровольскому Івану Павловичу звання Героя України (посмертно).
Іван опановував військову справу, захищав Київ від наступу російських окупантів. Коли добровольців зі столиці стали мобілізовувати, він записався у Нацгвардію та з «Легіоном Свободи» поїхав на Луганщину у пекельний трикутник – Рубіжне–Лисичанськ–Сєвєродонецьк. Двадцять першого червня був бій із диверсійною групою російського спецназу в районі селища Воронове на Луганщині… «Бійці «Легіону Свободи» НГУ, які чергували на спостережних пунктах «Хрещатик» та «Говерла», помітили групу російських спецназівців, які вийшли із захопленого раніше Метьолкіна і рухалися в їхній бік. З боку росіян це була спроба розвідки боєм. Коли вороги підійшли надто близько, українські бійці відкрили вогонь. Зав’язався запеклий бій, який тривав три години. «Тигр» чергував на СП «Говерла». У тому бою він відпрацював зі снайперської гвинтівки, вистріляв увесь БК підствольного гранатомета, встиг зробити постріл із «Мухи». У відповідь ворог відкрив шквальний вогонь. Граната з ворожого підствольника влучила в те місце, де стріляв «Тигр». В результаті спецназівці відступили, зазнавши суттєвих втрат – щонайменше вісім загиблих. Із радіоперехоплень стало відомо, що москалі в цьому бою втратили кількох офіцерів високого рівня»
Ми не повинні забувати, як виборюється свобода і незалежність держави. Ми маємо пам'ятати кожного: по імені, в обличчя, в деталях біографії. Просто для того, щоб розуміти, якою є ціна нашого нинішнього відносного спокою. І нашої перемоги, яка обов’язково буде.
Зважаючи на все, викладене вище, просимо надати Добровольскому Івану Павловичу звання Героя України (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сироїд Оксана Михайлівна
04 грудня 2022
2.
Паннікова Вікторія Миколаївна
04 грудня 2022
3.
Плечук Валентина Миколаївна
04 грудня 2022
4.
Іщенко Олег Вікторович
04 грудня 2022
5.
Бухарков Даніїл Євгенович
04 грудня 2022
6.
Годій Ірина Богданівна
04 грудня 2022
7.
Бабін Віталій Вікторович
04 грудня 2022
8.
Петренко Андріяна Йосипівна
03 грудня 2022
9.
Романченко Марина Русланівна
03 грудня 2022
10.
Лисенко Володимир Павлович
03 грудня 2022
11.
Лаперчук Марія Юріївна
03 грудня 2022
12.
Умриш Марта Євгенівна
03 грудня 2022
13.
Стоянова Юлія Едуардівна
03 грудня 2022
14.
Кондратюк Наталія Петрівна
03 грудня 2022
15.
Максимюк Андрій Русланович
02 грудня 2022
16.
Антонюк Іванна Володимирівна
02 грудня 2022
17.
Насонкіна Олександра Вікторівна
02 грудня 2022
18.
Самборська Софія Ярославівна
02 грудня 2022
19.
Башиста Дана Петрівна
02 грудня 2022
20.
Зайченко Валентина Сергіївна
02 грудня 2022
21.
Тарнаруцька Тетяна Олександрівна
02 грудня 2022
22.
Чорна Анастасія Богданівна
02 грудня 2022
23.
Страхов Валерій Олегович
30 листопада 2022
24.
Потапенко Тетяна Олексіївна
27 листопада 2022
25.
Шаригіна Наталія Борисівна
24 листопада 2022
26.
Рожнєва Яна Юріївна
23 листопада 2022
27.
Арендарчик Ольга Петрівна
23 листопада 2022
28.
Литвиненко Валентина Романівна
22 листопада 2022
29.
Харченко Ірина Сергіївна
19 листопада 2022
30.
Чулінда Анна Леонідівна
19 листопада 2022