№22/163284-еп
Нагородити Івана Романовича Беззуба званням Герой України (посмертно)
Автор (ініціатор): Беззуб Олександра Олександрівна
Дата оприлюднення: 09 вересня 2022
Беззуб Іван Романович український військовий, капітан (майор посмертно) Збройних Сил України. Командир вертольоту Мі-24 вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16 ОБрАА, учасник ООС (2018р.). Мав досвід миротворчої діяльності у складі 18 окремого вертольотного загону місії ООН зі стабілізації у ДР Конго (2020р.).
Беззуб Іван Романович з дитинства був патріотом своєї країни. Завжди був готовий стати на захист територіальної цілісності та суверенітету Держави. І найбільше мріяв це виконувати в статусі льотчика. Саме це стало великим поштовхом вступити в ХНУПС ім. Івана Кожедуба в 2012р., старанно навчатись на льотному факультеті, закінчити навчання в 2017р. і стати на посаду льотчик-оператор вертольоту Мі-25.
Завжди був великим прикладом для молоді, які особисто його знали. Вважали його гордістю рідного міста Старокостянтинів, Хмельницької області.
Іван Романович жив своєю професією. Постійно вдосконалював свої навички, щоб бути професіоналом. Мав великі плани на майбутнє.
Після початку повномасштабного вторгнення впевнено і беззаперечно виконував будь-які задачі для захисту своєї Батьківщини.
По цій причині не став очікувати свою бойову підготовку з командирської кабіни та впевнено виконував бойові вильоти з операторської кабіни, так як не зміг бути осторонь з початку повномасштабного вторгнення.
8 березня в районі села Кулажинці, Броварського району, Київської області ворог підступно з засідки обстріляв вертоліт в якому Беззуб Іван Романович та Мариняк Олександр Мирославович виконували бойове завдання.
Екіпаж загинув.
Командира екіпажу нагороджено званням Героя України (посмертно).
Беззуба Івана Романовича ненагороджено.
Але так як бойове завдання виконував екіпаж- це була колективна праця в якій кожен виконує свою роботу і в якій ані командир без оператора не впорається із завданням самостійно, ані оператор без командира також якісно не виконає завдання.
Тому ми просимо справедливо нагородити званням Героя України Беззуба Івана Романовича.
Який в прямому сенсі поклав душу і тіло за нашу свободу.
У Івана Романовича залишились двоє трирічних синів та дружина.
Країна має знати своїх Героїв в обличчя і нагороджувати їх справедливо і чесно. Ми маємо пам’ятати наших захисників.
Беззуб Іван Романович з дитинства був патріотом своєї країни. Завжди був готовий стати на захист територіальної цілісності та суверенітету Держави. І найбільше мріяв це виконувати в статусі льотчика. Саме це стало великим поштовхом вступити в ХНУПС ім. Івана Кожедуба в 2012р., старанно навчатись на льотному факультеті, закінчити навчання в 2017р. і стати на посаду льотчик-оператор вертольоту Мі-25.
Завжди був великим прикладом для молоді, які особисто його знали. Вважали його гордістю рідного міста Старокостянтинів, Хмельницької області.
Іван Романович жив своєю професією. Постійно вдосконалював свої навички, щоб бути професіоналом. Мав великі плани на майбутнє.
Після початку повномасштабного вторгнення впевнено і беззаперечно виконував будь-які задачі для захисту своєї Батьківщини.
По цій причині не став очікувати свою бойову підготовку з командирської кабіни та впевнено виконував бойові вильоти з операторської кабіни, так як не зміг бути осторонь з початку повномасштабного вторгнення.
8 березня в районі села Кулажинці, Броварського району, Київської області ворог підступно з засідки обстріляв вертоліт в якому Беззуб Іван Романович та Мариняк Олександр Мирославович виконували бойове завдання.
Екіпаж загинув.
Командира екіпажу нагороджено званням Героя України (посмертно).
Беззуба Івана Романовича ненагороджено.
Але так як бойове завдання виконував екіпаж- це була колективна праця в якій кожен виконує свою роботу і в якій ані командир без оператора не впорається із завданням самостійно, ані оператор без командира також якісно не виконає завдання.
Тому ми просимо справедливо нагородити званням Героя України Беззуба Івана Романовича.
Який в прямому сенсі поклав душу і тіло за нашу свободу.
У Івана Романовича залишились двоє трирічних синів та дружина.
Країна має знати своїх Героїв в обличчя і нагороджувати їх справедливо і чесно. Ми маємо пам’ятати наших захисників.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ананьєва Олександра Юріївна
09 грудня 2022
2.
Демчук Юлія Несторівна
09 грудня 2022
3.
Абрат Юлія Ігорівна
09 грудня 2022
4.
Ярмак Каріна Олексіївна
09 грудня 2022
5.
Кушнір Назарій Вікторович
09 грудня 2022
6.
Панченко Аліна Олегівна
09 грудня 2022
7.
Сіссе Амаду Муссайович
09 грудня 2022
8.
Дорощук Дмитро Миколайович
09 грудня 2022
9.
Сторожук Оксана Ігорівна
09 грудня 2022
10.
Гвоздєва Анастасія Юріївна
09 грудня 2022
11.
Гриценко Світлана Іванівна
08 грудня 2022
12.
Науменко Анастасія Валеріївна
08 грудня 2022
13.
Возненко Дарія Михайлівна
08 грудня 2022
14.
Романченко Марина Валеріївна
08 грудня 2022
15.
Калинюк Дмитро Вікторович
08 грудня 2022
16.
Васильєва Наталія Олегівна
08 грудня 2022
17.
Поліщук Людмила Вікторівна
08 грудня 2022
18.
Вікулов Андрій Володимирович
08 грудня 2022
19.
Данилів Василина Зеновіївна
08 грудня 2022
20.
Янов Олексій Анатолійович
08 грудня 2022
21.
Орехов Даніїл Артемович
08 грудня 2022
22.
Ліска Руслан Сергійович
08 грудня 2022
23.
Мармус Надія Анатоліївна
08 грудня 2022
24.
Мельник Галина Дмитрівна
08 грудня 2022
25.
Зайцева Тетяна Олександрівна
08 грудня 2022
26.
Турчина Олена Валентинівна
08 грудня 2022
27.
Хімка Наталія Ярославівна
08 грудня 2022
28.
Шевченко Назарій Юрійович
08 грудня 2022
29.
Васьковець Іванна Іванівна
08 грудня 2022
30.
Чура Ірина Романівна
08 грудня 2022