Артьоменко Станіслав Олександрович(Схід)
13.04.97 - військовослужбовець полку Азов, захисник Маріуполя, Азовсталі.
Станіслав народився у Краматорську, він знав, що таке війна ще й з 2014 року.Через травму у спині його довго не приймали до Зброїних Сил України.Доля склалася так, що він дуже сильно захотів до АЗОВу, приклав багато зусиль та став частиною найбоєздатнішого підрозділу.
Станіслав захищав країну з 2020 року, його відрізняла несамовита відданість та любов до своєї країни, він вважав, що це велика честь захищати Батьківщину від ворога.
24 лютого 2022 року, початок повномасштабного вторгнення, Стас був на позиціях у Маріуполі.Стас стояв на обороні Маріуполя, стояв на обороні України.
Станіслав мужньо обороняв Маріуполь з першого дня, на його рахунку не одна підбита ворожа техніка.Усі побратими можуть підтвердити, що Станіслав був гідним чоловіком та воїном.Також 11 травня отримав поранення у ногу.Не зважачи на поранення продовжив захищати Маріуполь.
У ніч на 16 травня 2022 року, полк «Азов» та інші підрозділи вийшли с заводу Азовсталь і потрапили до полону, до російських найманців.
Ми нічого не знали про наших рідних.
Де вони, як вони.
Наше життя розділилося на до та після.
29 липня 2022 року сталося масове вбивство військовополонених у Оленівці (яка оккупована росією в даний момент), що призвело до загибелі не менше 50 осіб, серед загиблих був Станіслав.
Де тіло Станіслава до сих пір невідомо.
Зважаючи на все, викладене вище, просимо надати Артьоменко Станіславу Олександровичу звання Героя України (посмертно).
Він повинен був повернутися додому під час обміну, а його закатували та вбили.Не пробачимо!!!
У Станіслава залишились мати, яка хворіє,бабуся та його кохана дівчина .Всі вони дуже чекали повернення Станіслава і робили все, що в їх силах.
Країна має знати своїх Героїв в обличчя і нагороджувати їх справедливо і чесно.Ми маємо пам’ятати наших захисників.