Регулярна заміна або взаємозаміна особового складу, підрозділів або військових частин, що виконують завдання у важких, складних або несприятливих умовах через певний час.
Оскільки протистояння проти ворога є інтенсивним, як на фронті, так і в тилу. В зоні бойових дій потрібна постійна присутність українських військових. Та війна в Україні має бути "народною" в прямому сенсі цього слова. Тобто, долучити до неї необхідно якомога більшу кількість військовозобов'язаних, а не лише тих 10%, які "не злякалися і не заховалися від повісток". Це дозволило б пропустити через фронт велику кількість людей і забезпечило б частішу ротацію і звільнення бійців, які вже втомилися або хочуть повернутися до цивільного життя.
Зараз військові, щоб відновити сили і побачитись з близькими, можуть сподіватися лише на короткострокові відпустки. Їх на власний розсуд дає бійцям командуванням військової частини. Але це не вихід. Так як замінювати досвідчених бійців на новомобілізованих командування остерігається.
Проблема в тому, що чинний закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не передбачає терміну служби для мобілізованих під час воєнного стану.
Зараз звільнитись з війська вони можуть лише в разі настання граничного віку (60 років), за станом здоров'я, для догляду за особою з інвалідністю або, наприклад, при наявності трьох і більше дітей. Всі інші мають чекати указу голови держави про демобілізацію. Але коли він буде, ніхто не знає. Тому через до психологічної і фізичної втоми за цей час цілком вірогідно додадуться проблеми в сім'ї і в професійному середовищі.
Тобто, військові зараз - це "еліта", повага і престиж, але, насправді, ці люди фактично "закріпачені" і не можуть самостійно розпоряджатися своїм життям. Для цивільних на фронті це велика проблема.
Треба забезпечити ротацію людей у площині фронт-економіка, щоб розподілити тягар відсутності у економічному житті більш рівномірно.