Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України" молодшому сержанту 156 окремого батальйону 118 окремої бригади ТрО Онищенку Василю Вікторовичу, позивний “Док”

Молодший сержант Онищенко Василь Вікторович, позивний “Док”, 33 роки. Родом із Черкас. На російсько-українській війні із перших днів у складі 1 стрілецької роти (зараз РВП) 156 окремого батальйону 118 окремої бригади ТрО.
Пішов служити за власним бажанням і покликом серця, не дивлячись на проблеми зі здоров’ям. Оскільки мав медичну освіту, його призначили на посаду бойового медика взводу.
У квітні 2022 року 156 окремий батальйон 118 окремої бригади виконував бойові завдання в місті Попасна Луганської області. Саме тоді ще старший солдат Онищенко Василь Вікторович проявив себе як самовідданий військовослужбовець, професіонал і борець за життя кожного бійця своєї роти.
Місто Попасна Луганської області разом із Рубіжним і Сєвєродонецьком були на той час епіцентром найбільших боїв в Україні. Сили росіян переважали, загарбники вели щохвилинний вогонь із всіх наявних у них видів озброєння - танків, реактивних систем залпового вогню калібру 122 мм “Град”, мінометів, авіації, використовували стрілецькі загони своїх регулярних військ і групу “вагнерівців”.
Ніхто зі 156 окремого батальйону не відступив. Тримати оборону в таких умовах було складно, адже чимало військовослужбовців не мали ні досвіду участі в бойових діях, ні досвіду служби в армії. Ситуація змінювалася кожні кілька годин. Стандартні тактики оборони не завжди працювали. Кількість контужених, поранених, зниклих безвісти і загиблих невпинно збільшувалася. У цих умовах найбільше навантаження було на медиків і командирів всіх рівнів.
Не зважаючи на такі умови та високу інтенсивність вогню, Онищенко Василь Вікторович надавав медичну допомогу побратимам 24 години на добу. Серед поранених були бійці із ушкодженими обличчями, перебитими кістками кінцівок, ушкодженнями м’яких тканин, сильними контузіями. Він швидко і вміло зупиняв кров, фіксував пошкоджені кінцівки і надавав іншу необхідну допомогу. Високо оцінив роботу Василя Онищенка присутній поруч у деяких ситуаціях командир одного зі взводів 1 стрілецької роти 156 окремого батальйону, який в цивільному житті є лікарем із понад 15-річним досвідом.
Під час виконання складних і відповідальних завдань у найгарячішій на той час точці російсько-української війни в сім’ю Василя Онищенка в Черкасах прийшло горе - помер батько. Він мав змогу покинути бойові дії й поїхати на похорон тата. Але не зробив цього. Після дзвінка родичів із повідомленням про смерть близької людини Василь без вагань прийняв рішення лишатися разом зі своєю ротою, доповів про це командиру свого взводу і пішов далі виконувати обов’язки. Командир його взводу, який ще до повномасштабного російського вторгнення був учасником бойових дій в АТО, високо оцінив рівень емоційного інтелекту та саможертовності його підлеглого заради ефективності спільної справи.
Василь Онищенко серйозно ризикував життям, рятуючи поранених. Якось вирушив за побратимом ділянкою шляху, яка прострілювалася снайпером і потрапив під вогонь противника. Вдруге він дивом вижив після вибуху поруч під час евакуації побратима із артеріальним крововиливом. А потім ще й врятував військовослужбовця від падіння в кому. Командир його роти відзначив неймовірний рівень стресостійкості, дисциплінованості й відповідальності Василя Онищенка.
Після отримання контузії старший солдат на той час навідріз відмовився евакуйовуватися і продовжувжував надавати медичну допомогу. Врятував після цього ще 7 побратимів.
Під час 10-кілометрового марш-кидка у напрямі Лисичанська Луганської області Василь Онищенко йшов пліч-о-пліч із найбільш виснаженими побратимами. Надавав їм допомогу протягом шляху.
Загалом Василь Онищенко врятував життя великої кількості військовослужбовців протягом виконання завдань на бойових позиціях в Луганській області. В тому числі завдяки його наполегливості, у підрозділі було три десятки поранених, а не стільки ж 200-х. Рота, в якій він служив і продовжує службу, вийшла із бойових дій із найменшими втратами бригади. Про це публічно в телеефірі черкаського каналу “Вікка” заявив командир 118 окремої бригади полковник Стуженко Анатолій Ілліч у травні 2022 року.
Повернувшись із відрядження, військовослужбовець пройшов курс лікування після мінно-вибухової травми. Потім не лише взявся до своїх обов’язків, а й став активно передавати свій практичний досвід побратимам.
Василь Онищенко користується повагою і авторитетом серед особового складу 156 окремого батальйону 118 окремої бригади ТрО. Про це свідчать почесні грамоти та похвальні листи від командира 156 окремого батальйону Володимира Івановича Прядка, систематичне звернення до нього як до одного з кращих бойових медиків служби зв’язків з громадськістю 118 окремої бригади для час підготовки матеріалів.
Побратими молодшого сержанта Онищенка Василя Вікторовича відгукуються про нього як про того, хто неухильно дотримується всіх статутів ЗСУ, субординації та першим прийде на допомогу.
Життєвий шлях, дії та позиція Онищенка Василя Вікторовича заслуговують на найвищу державну відзнаку – Герой України.