Пане Президенте, звертаємося до Вас, як до гаранта конституції та нашого Президента, здатного своїм авторитетом впливати на прийнятя рішення.
Усі, які підписалися під петицією, просимо Вас підтримати усіх грамадян України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» щодо порядку виїзду громадян за кордон в особливий період на умовах гарантованої фінансової підтримки Збройних Сил України»
Даний законопроект передбачає дозволити виїзд чоловіків віком 18-60 років за кордон після сплати однорозового внеску на підтримку ЗСУ у розмірі 20.000тис. грн. для працездатних грамадян (станом на теперішній час це десь 527 євро), а також наступне щомісячне поповнення рахунку ЗСУ у сумі 5.000тис. грн. на місяць. (близько 132 євро).
Цією петицією, окрім прохання про підтримку грамадян України, хотілося б доповнити, наведений у пояснювальній записці до законопроекту позитивний ефект, від його ухвалення.
1. В Україні, за даними відкритих джерел, близько 12 мільйонів чоловіків призовного віку. Чисельність ЗСУ Близько 200 тисяч та ще 900 тисяч у резерві. Ще мільйон — це чиновники та поліція. І виходить, що десь 10 мільйонів чоловіків не задіяно і не буде задіяно у визвольній війні найближчим часом.
Виходячи з цих цифр ми розуміємо, що виїзд за кордон 1-2 мільйонів чоловіків ніяк якісно не вплине на поточну ситуацію у збройних силах України.
2. Окрім того, що вільний перетин кордону в обох напрямках позитивно вплине на бізнес, де зараз часто потрібен пошук імпортних товарів та комплектуючих через обрив логістичних ланцюгів що існували раніше, це залучить додаткові кошти для забезпечення потреб ЗСУ.
Тобто. Якщо брати з розрахунку виїзд 1 000 000 чоловіків, то на потреби ЗСУ одноразово надійде 527 мільйонів євро. І потім ще 132 мільйонів євро щомісяця. А 132 мільйонів це десь вартість створення чотирьох патронних заводів, або додатково 28 "Байрактарів", або 12 артилерійських самохідних комплексів RCH-155 або 60 тисяч тепловізорів або безліч амуніції та боєприпасів для солдатів.
3. Багато людей втратили роботу, житло та перебувають на території країни у безвихідному становищі без грошей та безпечної домівки. Але не всі готові вбивати інших людей, навіть втративши когось або втративши майно. Військовий це робота і далеко не всі підходять для такої роботи як фізично, так і, в першу чергу, психологічно.
А виїзд за кордон на заробітки або для отримання соціальні дотації в іншій країні, це шанс перезимувати, та допомагати ЗСУ, це шанс нашої держави перемогти агресора. Навіть для тих хто отримуватиме соціальну грошову допомогу запропонована в законопроекті оплата цілком під силу, но чоловіки їдуть працювать і заробляти для родини і для нашої рідненької держави,а не сидіти на соціальної грошової допомоги іншої держави.
4. Далеко не всім потрібно залишити межі держави. Багатьом достатньо побути з сім'єю, тому що все частішають випадки розлучень в сім’ях через довгу розлуку, що, у свою чергу, призводить до підвищення громадського невдоволення. Ви зможете це побачити, запросивши статистику з розлучень щодо тих, хто виїхав за кордон.
5. Далеко не всіх спокушає думка про еміграцію або життя біженця. Тобто, у тих в кого тут залишається нормальний дохід (бізнес чи робота), вціліло житло – не поїдуть ставати біженцями у чужу країну. Робітникам багатьох професій просто не здолати мовний бар'єр. Виїзд потрібен тим кому вже нема чого втрачати, чи нема можливості безпечно жити і працювати.
6. У наближенні холодів актуальним стає збереження існуючих енергоресурсів. А 1 мільйон тих, хто виїхав, це на 1 мільйон менше споживачів електроенергії, це на 1 мільйон менше людей потрібно буде нагодувати, напоїти і обігріти або евакуювати в зимовий період у разі втрати критично важливої інфраструктури типу ТЕЦ, АЕС та інших. Це зниження споживання палива, газу та продуктів харчування. Зниження випадків мародерства у зневірених людей. Зниження витрат держави на внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
7. У зв'язку з блискучим контрнаступом ЗСУ виник ще один ефект. Коли люди масово, сім'ями виїжджають із деокупованих територій у бік окупанта. Так, там багато колаборантів, але є чимало й тих, хто боїться стати невільним у власній державі, волелюбність у якій ми так відстоюємо. Багато хто покидає країну через окуповані території. Малоймовірно, що потоки біженців у бік окупанта позитивно впливають на думку світової спільноти, який окупант це пред'являє як докази своєї правоти.
8. Дозвіл на виїзд (нехай і платний) знизить градус негативних емоцій, що піднімається в суспільстві, та недовіри до існуючої влади. Чоловіки, які не можуть знайти можливості виїхати, та жінки в котрих чоловіки не можуть знайти змоги побачитись із сім’єю, створюють негативний фон в суспільстві (у чатах і пабликах) про неспроможність державного управління, що негативно впливає на загальне сприйняття керівництва країни.
9. Наразі нелегальний виїзд із країни коштує від 1000 до 5000 євро (залежить від надійності та комфорту). І ці гроші явно не йдуть у державну скарбницю чи на потреби ЗСУ.
10. Багато хто вже покинув країну, люди в паніці кидали бізнес та виїжджали нелегально. Зараз, знаючи, що у них не буде заборони на повторний виїзд, вони могли б повернутися і допомагати утримувати економіку держави на плаву.
І на додачу, хотілося б ще звернення: - Вільний народе - Вільної країни відповідав дійсності, бо зараз цей вислів не сприймається серйозно. Не можна вдягнути на людину кайданки та казати що вона вільна, та ще й гнати у кайданках цю свободу захищати.