Надання іноземцям та особам без громадянства, що на законних підставах перебувають на території України протягом двох років, виборчих прав на рівні місцевого самоврядування.

Ми, студенти Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в особі:
Діденка Вадима Юрійовича
Арзуманова Геракла Лонгінозовича
Ільченко-Конаха Дмитра Володимировича
Торгача Кирила Юрійовича
Ткаченко Анети Геннадіївни,
будучи беззаперечно впевненими у близькості та неминучості Перемоги України в російсько-українській війні, усвідомлюючи власний обов'язок думати про майбутнє нашої держави, бажаючи докласти своїх зусиль до формування бажаного образу України post-victory,

ПРОПОНУЄМО
Президентові України, після повної капітуляції Російської Федерації в російсько-українській війні, а також повернення контролю над усіма територіями України, в межах кордонів 1991 року, на підставі статті 93 Конституції України, користуючись правом законодавчої ініціативи, внести на розгляд до парламенту - Верховної Ради України - законопроект щодо надання іноземцям та апатридам (особам без громадянства), що на законних підставах проживають на території України протягом двох років, права голосувати на місцевих виборах (активне виборче право) та права бути обраними до органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право).

Необхідність внесення такого законопроекту до ВРУ, на наш погляд, випливає з наступного.

Відповідно до статті 70 чинного тексту Конституції України, правом голосу (тобто, активним виборчим правом) на виборах і референдумах (зокрема таких, що здійснюються на рівні територіальних громад) наділяються дієздатні громадяни України, які на день їх проведення досягли вісімнадцятирічного віку.
Тобто, це означає, що Основний Закон нашої держави, приписом вказаної статті визначає три цензи активного виборчого права:
1. Ценз дієздатності, що полягає у можливості особи своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе юридичні обов’язки і нести відповідальність, у разі їх невиконання.
2. Віковий ценз, що вимагає від суб’єкта досягнення віку, з якого він зміг би діяти самостійно та усвідомлено, у спосіб, що відповідав би очікуванням осіб, з нормальним рівнем знань та достатнім життєвим досвідом. В Україні такий вік, як уже зазначалося, визначається вісімнадцятьма роками.
3. І найголовніше – ценз громадянства. Це означає, що особа, для того, щоб мати можливість користуватися активним виборчим правом, повинна перебувати у відповідному необмеженому у часі та просторі політико-правовому зв’язку з державою, що визначає їх взаємні права та обов’язки.
4. Окрім того, якщо ми говоримо про вибори на рівні місцевого самоврядування (наприклад, вибори депутатів місцевих рад), то маємо також справу з цензом осілості, оскільки, відповідно до абзацу 3, пункту 5, статті 7 Виборчого кодексу України «Право голосу на виборах депутатів сільської, селищної, міської ради територіальної громади та сільського, селищного, міського голови мають виборці, виборча адреса яких віднесена до території відповідної територіальної громади».
Іншими словами, для того, щоб проголосувати за кандидата на пост депутата місцевої ради чи за кандидата на пост голови відповідної ради треба мати зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання в межах відповідної територіальної громади.
Подібна ситуація складається і з пасивним виборчим правом, тобто правом бути обраним в органи державної влади та місцевого самоврядування.
Так, відповідно до статті 193 чинного Виборчого кодексу України, «Депутатом, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу відповідно до статті 70 Конституції України».
При цьому, юридично правильно було б зазначити, що до кандидатів встановлюються й інші вимоги, зокрема щодо судимості (депутатом або головою місцевої ради не може стати особа, котра має не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість, за вчинення певних видів злочинів).
Однак варто наголосити на тому, що базовими для претендента у депутати або на пост очільника місцевої ради є цензи дієздатності, віку та громадянства.
З відомостей, що були опубліковані на офіційному веб-сайті Державної міграційної служби, можна встановити, що велика кількість громадян іноземних держав та апатридів не поїхала з України, навіть попри небезпеку для свого життя. Попереднє, ймовірніше за все, обумовлюється тим, що іноземці та особи без громадянства, проживаючи на території України, встановили стійкі економічні, соціальні та духовні зв’язки з місцевим населенням, із «землею», де проходить їх життя, і виявили власну неготовність розірвати такі зв’язки.
Іноземці та особи без громадянства продовжують сплачувати місцеві податки, велика кількість негромадян України займаються волонтерством в межах територіальних громад, дехто з них – поповнив ряди так званого «Інтернаціонального легіону». Інакше кажучи неукраїнці за громадянством, у більшості своїй вкладають, рівноцінні, а іноді й більші, аніж власне громадяни України, зусилля, спрямовані не просто на забезпечення розвитку нашої країни, а й на захист її суверенітету, територіальної цілісності; віддають власний час, здоров’я, а іноді, навіть - життя на користь збереження демократичного конституційного ладу, існуючих механізмів протекції людських прав і свобод, що в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю.
При цьому, що іноземці, що особи без громадянства, котрі на законних підставах проживають на території України, відповідно до чинного законодавства нашої держави, залишаються політично безправними, в тому числі, на рівні місцевого самоврядування – тобіж на тому рівні, де рішення владних муніципальних суб’єктів здійснюють безпосередній вплив на їх життя, який, в певних випадках, може мати більш серйозний характер, аніж вплив, що детермінований рішеннями на загальнодержавному рівні.
У світлі попереднього, нам здається, що такий стан речей, коли іноземці на рівні з громадянами України здійснюють значний вклад у розвиток місцевих соціально-політичних, економічних, культурних відносин, однак, на відміну від останніх, повноцінно не залучаються до політичного життя муніципалітетів, адже не мають права ані голосувати, ані висувати свої кандидатури на посади до органів місцевого самоврядування, суперечить засадничим принципам права, передусім, принципу соціальної справедливості.
Окрім того, відкривається явна законодавча суперечність, пов’язана із визначенням місцевого самоврядування як соціально-політичного явища. Відповідно до статті 2 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування – це «гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
І ключовою тут є частина, що місцеве самоврядування є правом «жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста». Виходячи з такого визначення, до складу територіальної громади повинні включатися всі особи, що постійно проживають на відповідній території, – як громадяни України, так і іноземці та особи без громадянства.
В світлі останнього виникає парадоксальна ситуація, коли іноземці та особи без громадянства, з одного боку, визнаються повноцінними і рівнозначними членами відповідної територіальної громади, але, з іншого повним обсягом прав її членів не наділяються.
Ми віримо, що надання іноземцям виборчих прав на рівні місцевого самоврядування, допоможе нам дійти бажаного образу поствікторіальної України.
По-перше, це відповідатиме принципам справедливості і розумності, положенням загальновизнаних міжнародно-правових актів, серед яких варто виділити Європейську хартію місцевого самоврядування, розроблений Венеціанською комісією Кодекс належної практики з питань виборів, Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи. Така узгодженість національного та міжнародного права лише підвищить авторитет України в рамках принципу «дружнього ставлення до міжнародного права».
По-друге, заходи з надання неукраїнським громадянам виборчих прав на місцевому рівні покажуть відкритість країни до взаємоінтеграційних та глобалізаційних процесів, а отже посилять її становище на міжнародно-правовій арені.
По-третє, залучення іноземців до політичного життя нашої країни дозволить використовувати всі переваги цього явища: іноземні інвестиції новітні, нетрадиційні, але ефективні іноземні підходи до місцевого управління, котрі, як правило, спираються на кращі європейські надбання; пропоновані неукраїнськими громадянами нетривіальні і дієві механізми усунення корупційних схем тощо.
При цьому, задля того, щоб унеможливити небезпеку розвитку сепаратистських ідей, особливо на околицях країни, коли іноземці будуть впливати на політичне життя місцевих громад не з метою їх розвитку, а задля дестабілізації життя в них, з перспективою подальшого відмежування від території України ми пропонуємо встановити відповідну систему стримувань. Одним із елементів цієї системи може стати «ценз осілості» для осіб без громадянства та іноземців. Суть цензу повинна полягати в тому, що лише після сплину відповідного строку постійного проживання в межах української територіальної громади (на наш погляд, достатньо буде двох років), неукраїнці за громадянством будуть наділятися активним та пасивним виборчим правом на місцевому рівні, подібно до інших жителів муніципалітету.
Такий захід повинен стати гарантією того, що, по-перше, у зв’язку зі сплином відповідного часу, іноземці та ОБГ встановили істинно стійкі зв’язки з іншими жителями територіальної громади та розуміються на системі політичних й економічних відносин місцевого рівня і, у зв’язку з цим, можуть приймати адекватні, раціональні рішення щодо удосконалення цієї системи, а по-друге «ценз осілості» повинен стати гарантією того, що іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, встановили духовний зв’язок з місцевою спільнотою, що повинно мінімізовувати ризик ведення ними підривної агентурної, колабораційної чи сепаратистської діяльності.
Все це разом, на нашу впевненість прискорить досягнення бажаного образу «України post-victory»: світлої, чесної, вільної і привабливої для жителів всієї земної кулі.
Країни-мрії, якою пишатимуться наші діти.
Якою пишатиметься весь світ.