Гладкий В'ячеслав Андрійович народився у селі Дар-Надежда Сахновщинського району (зараз Красноградський) Харківської області. Проживав та навчався у селі Володимирівка Красноградського району Харківської області.
Після закінчення школи вступив до ліцею Красноградського педагогічного коледжу. Мав гарні успіхи у навчанні, користувався повагою однокласників та викладачів. Був активним і життєрадісним, завжди допомогав усім оточуючим, а, головне, завжди був справедливим.
Здобувши повну середню освіти, вступив до УкрДУЗТУ на будівельний факультет. Старанно навчався та працював у вільний від навчання час.
Закінчивши навчання в університеті, у 2015 році, одразу був призваний на строкову службу. Проходив службу в Одесі, потім в Миколаєві(ДШВ). Через декілька місяців після початку проходження строкової служби підписав контракт та вирушив до зони АТО.
В 2018 році, після закінчення строку контратної служби, повернувся додому. Влаштувався на роботу до Укрбургазу помічником бурильника. Відповідально відносився до своїх професійних обов'язків. В'ячеслав був чудовим прикладом для своїх колег.
І ось, коли почалось повномасштабне вторгнення, у перший же день - 24 лютого В'ячеслав пішов захищати свій дім разом зі своєю 25 бригадою(25 Десантно-штурмова Січеславська бригада). Ось які слова ми від нього почули :"Хто як не я"...
Одразу потрапив до Донецької області, де наші мужні та відважні воїни мали успіхи. Далі був Маріуполь. Харківська область, де вони звільняли окуповані Ізюм та Балаклію. Далі знову Донецька область, звільнення Лиману. І ще багато населених пунктів різних областей. І ,наостанок, Червонопопівка Луганської області, де і скінчився його життєвий шлях... Йому так хотілося, щоб Україна була вільною від підлих та підступних "сусідів".
Своєю відвагою, мужністю, справедливістю та життєрадістю наш В'ячеслав надихав нас. Дивлячись на нього, нам хотілось жити і вірити в перемогу, яку він так чекав. Але нажаль...