Збройні Сили України потребують осіб офіцерського складу. Нерідко таких осіб призивають з цивільного поприща (так званих офіцерів запасу - які чи то після воєнних кафедр чи то колись служили задовго до війни і не мають достатнього досвіду аби керувати бойовими підрозділами).
В Україні після набуття незалежності фактично збереглися старі радянські традиції та законодавство щодо підготовки військових офіцерів - 16-17 річні юнаки після школи вступають до військового ВИШу та здобувають вищу військову освіту, потім направляються лейтенантами у війська. Половина таких офіцерів, як свідчить практика, звільнялися з армії у перші роки. Адже, як можна у 16-17 років виявити в людини лідерські якості, без яких неможливо бути командиром? Ніяк.
(До прикладу, у армії Німеччини (Бундесвер) звання лейтенанта набувають лише після служби у якості капрала тощо.)
На мою думку, саме оці пострадянські традиції а також стан армії часів 90-х - початку нульових спричинили велику кількість звільнених офіцерів.
І нажаль сьогодні старі правила діють далі - офіцером можна стати шляхом: вищий військовий НЗ - 4-5 років освіти - отримання звання лейтенанта.
Водночас за роки війни та особливо після минулого 2022-го року в Україні з‘явилося багато військовослужбовців із бойовим досвідом, вмінням поводитись у бою та керувати підрозділами.
Чому би не присвоювати офіцерські звання і давати можливість будувати військову кар’єру молодшим командирам (сержантам тощо), які на це більше заслуговують і будуть більш мотивованими?
Прошу законодавчо спростити процедуру присвоєння молодших офіцерських звань для тих військовослужбовців, які мають відповідний досвід та лідерські якості, виявлені в ході участі у бойових діях.