Шановний Пане Президенте!
Я, Карплюк Надія Валентинівна, дружина загиблого воїна, старшого солдата Карплюка Володимира Івановича, прошу присвоїти почесне звання «Героя України» (посмертно) .
Володимир народився 22 липня 1994 року, в с. Ярунь, Новоград-Волинського району, Житомирської області. Закінчив 11 класів. Потім навчався у вищому професійному училищі за спеціальністю автомеханіка.Після навчання працював будівельником. У 2015 році пішов на військову службу до Миколаєва. А в 2018 році підписав контракт та брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей.У 2020 році прийшов додому по завершенню контракту. Проживав у Полтаві 1.5 року,де й одружився та народився синок. Працював й надалі будівельником.
Після повномасштабного російського нападу ,не чекаючи повістки,Вова добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Адже він не міг стояти осторонь ,він був справжнім патріотом своєї держави. Пройшовши бойову підготовку у Житомирі ,був направлений до Константинівки , Донецької області.Вова боронив Україну у складі ЗСУ старшим навідником 2 відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини А0641, 90 окремого аеромобільного батальйону ім. Героя України ст. лейтенанта Івана Зубкова, 81 окремої аеромобільної бригади. Виконував поставленні бойові завдання і захищав " СУВЕРЕНІТЕТ і ЦІЛІСНІСТЬ" нашої Батьківщини, був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину. Його поважали побратими і могли завжди покладатися на нього. Вова надавав допомогу раненим побратимам,добре орієнтувався в місцевості, виводячи всю бригаду з лісу. Був відважною,мужньою,справедливою і чесною людиною.
Виявивши стійкість і мужність, 19.06.2022 році під час виконання бойового завдання отримав поранення не сумісні з життям в населеному пункті Долина Донецької області.
Вова віддав своє життя за свою родину,за маленького синочка, за НАС, за Волю і Незалежність України і заслуговує на найвищу державну відзнаку – Герої України