ВИМОГА ДО НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАМІНИ (РОТАЦІЇ) ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ ПОНАД 3 МІСЯЦІ

Шановний пане Президенте,
майже рік як триває повномасштабна російсько-українська війна. Ця війна є боротьбою за національну, територіальну, економічну незалежність України та кожного її громадянина. Боротьба за право на життя та вільний вибір. Війна на виснаження, що виявилась не спринтом, а справжнім марафоном для кожного, хто віддається цій боротьбі. Чоловіки та жінки, українці за паспортом та за покликанням, незалежно від віку та статусу, понад 11 місяців зброєю, працею нищать ворога.
Водночас, найбільшу жертву приносять військові, які своїм тілом, духом та кров’ю відстоюють кожен сантиметр нашої землі. Різні підрозділи різних бригад та різних військових формувань протягом тривалих місяців (хтось 4, хтось 6, а дехто і 8 місяців підряд) щодня перед очима бачать смерть. У більшості з них критична втомленість, високий рівень психоемоційного виснаження, а відповідно й низька індивідуальна бойова спроможність. Вони потребують відпочинку та достатнього часу на відновлення ресурсів з тим, аби знову повноцінно вступити у боротьбу з ворогом.
На рівні закону встановлено, що стан військової дисципліни підрозділу визначається, серед іншого, морально-психологічним станом особового складу та досягається шляхом постійної турботи про особовий склад з боку командира (пункт 3 та 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»). Відповідно до підпункту 29 пункту 9.2. Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (Частина ІІ Взвод, відділення, екіпаж) одним із основних завдань морально-психологічного забезпечення особового складу в ході ведення бойових дій є підтримка і своєчасне відновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців.
Відновлення сил військових в умовах воєнного стану можливе завдяки вчасному проведенню ротації (заміни) підрозділів, що перебували в зоні бойових дій.  Наразі порядок здійснення ротації не врегульований у повній мірі. Низка нормативних актів лише опосередковано визначає можливість та порядок її здійснення.
Так, в Указі Президента України «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» зазначено, що військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу, зокрема з метою виконання обов’язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних дій. Військовослужбовці направляються у таке відрядження за рішенням командирів військових частин або старших командирів, про що видається наказ командира військової частини по стройовій частині.
У Бойовому статуті механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (Частина ІІ Батальйон, рота) визначено здійснення в умовах бойових дій зміни підрозділів, під якою розуміється організований прийом і передача підрозділами позицій, опорних пунктів, які вони займають, що проводиться для ротації підрозділів у бойових умовах, приховування від противника складу сил, що ведуть бій та їх бойового порядку, а також для виведення підрозділів, які зазнали значних втрат, у райони відновлення боєздатності.
Таким чином поняття «ротації» (в розумінні зміни підрозділів у бойових умовах) вже існує, однак чітких вимог до підстав, строків та порядку її здійснення у відкритих нормативних актах не закріплено. Відомо, що строки та порядок ротації встановлює командування на свій розсуд.
Фахівцями у сфері психології та психіатрії доведено, що заміна особового складу, що перебуває на передовій, має бути здійснена не пізніше 25-30 діб активної участі в бойових діях.
Так, в Пораднику для офіцерів та сержантів «Формування психологічної готовності військовослужбовців до виконання завдань антитерористичної операції», затвердженому начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем ЗСУ В.М. Муженко, зазначено, що пік боєздатності підрозділу припадає на 10-20 добу бойових дій, потім вона катастрофічно падає і через 30-40 діб боїв підрозділ треба відводити на відпочинок; через 8-12 місяців війни серед особового складу мають місце прояви гострих невротичних станів і неможливості воювати далі.
В Методичних рекомендаціях «Алгоритм роботи військового психолога щодо психологічного забезпечення професійної діяльності особового складу Збройних Сил України», розроблених Міноборони України та Науково-дослідним центром гуманітарних проблем ЗСУ, зазначено: «якщо тривалість сну військовослужбовців триває близько 3 годин на добу, то 91% боєздатності військовослужбовців зберігається дещо довше 9 днів».
Воєнний психолог Е.Дінтер вважає, що перебування особового складу на передовій не повинно перевищувати 40 діб. Аналогічної точки зору дотримуються й американські психіатри Р.Свонк та У.Маршан. У книзі «Бойові неврози: розвиток бойового виснаження» автори зазначали, що приблизно з 25 до 30 дня у більшості з учасників бойових дій спостерігається аномальна втомлюваність, тремор, безсоння, реакція здивування та генералізована тривога. Після 40 днів з'являється нова група симптомів, що характеризуються загальним уповільненням розумових процесів і апатією, яку автори назвали «емоційним виснаженням».
В українському підручнику «Психологічна стійкість воїна» від 2017 року зазначено: «А у разі, якщо солдати постійно перебувають у бойових діях довше п’яти тижнів, може з'явитися у них повне психофізичне виснаження, яке проявляється: підвищеною дратівливістю та агресивністю, зниженою толерантністю до фрустрації, зниженою здатністю до прийняття рішень та повним психічним зламом».
Фактично ж в Україні чимало підрозділів знаходяться у зоні бойових дій по 4-6 місяців, а зміна місця їхнього перебування пов’язана з направленням на ще більш важливий напрямок. На прохання військовослужбовців вивести підрозділ для поновлення боєздатності звучить категорична відмова, обґрунтована відсутністю резерву для заміни особового складу.
При цьому, певні підрозділи жодного разу не брали участь у безпосередніх бойових діях, перебуваючи на відносно спокійних напрямках. Такий нерівноцінний розподіл бойових спроможностей деморалізує не лише військо, а й їхніх родичів, що втрачають відчуття справедливості та цінності кожного життя в процесі боротьби за незалежність. Понад зазначене, більшість військових продовжують виконувати бойові завдання із впевненістю, що їх замінять або після смерті, або після полону.
Це стало можливим, зокрема, завдяки недосконалості і виключно декларативному характеру законодавства у сфері морального-психологічного забезпечення особового складу військових формувань.
Беручи до уваги зазначене, звертаємось до Вас як до Президента та Верховного Головнокомандувача із проханням подбати про наших військових та ініціювати розробку та подання до Верховної Ради України законопроєкту про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині визначення:
1. Поняття та детального порядку проведення ротації (заміни) військовослужбовців, що беруть участь в бойових діях;
2. Максимально допустимого терміну  перебування військовослужбовців безпосередньо в зоні бойових дій. З огляду на складність ситуації на фронті, обмежені мобілізаційні ресурси, на нашу думку, цей строк може становити не довше 90 днів або інший обґрунтований строк.
3. Обов’язку командування здійснювати ротацію (заміну) особового складу у повному обсязі після:
3.1. відбуття ним визначеного строку у зоні бойових дій;
3.2. втрати підрозділом (чи іншою бойовою одиницею) визначеного відсотку від особового складу.
4. Відповідальності командування за нездійснення ротації за наявності умов, визначених у пункті 3.
5. Права військовослужбовців звертатись до командування із рапортом про здійснення ротації підрозділу за наявності умов, визначених у пункті 3.
6. Направлення військовослужбовців на час ротації в пункт постійної дислокації військової частини для відновлення бойової спроможності на певний строк. На нашу думку, цей строк може становити  не менше 60 днів або інший обґрунтований строк.
Подібні зміни сприятимуть убезпеченню особового складу військових формувань, що беруть участь в бойових діях, від емоційного виснаження, перманентного перебування в бойових психотравматичних станах та зневіри у цінність власного життя для країни.
Володимиру Олександровичу, на 98 день повномасштабної війни у своєму відеозверненні Ви зазначили: «І хоча життя з настанням воєнного часу змінилося, наші принципи залишаються незмінними. Кожна людина має значення. Ось це — головне, що відрізняє нас від окупантів». Маємо надію, що Ви і далі залишаєтесь послідовним у своїх словах та переконаннях. А тому ініціюєте та супроводжуватимете процес із забезпечення кожного військового, що активно виборює нашу незалежність, правом на фізичне та моральне відновлення шляхом вчасного проведення ротації особового складу. Цим Ви запалите світло у кінці тунелю війни для кожного нашого воїна.