Надати право не підлягання призову на військову службу під час мобілізації на особливий період тренерам (тренерам-викладачам, інструкторам) закладів фізичної культури і спорту не залежно від форми власності

Прохання розглянути петицію про внесення змін:
1. У Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 44, ст. 416 із наступними змінами): абзац третій частини третьої статтю 23 викласти у наступній редакції: «наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти; тренери, тренери-викладачі, інструктори (з видів спорту та фізичної культури) закладів фізичної культури і спорту державної, комунальної або приватної власності, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти, дошкільних навчальних закладах, закладах фізичної культури і спорту (незалежно від форми власності) за основним місцем роботи роботи не менш як на 0,50 ставки та трудовим стажем не менше 2-х років».
2. У Законі України «Про військовий обов’язок та військову службу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст.385): пункт 2 частини четвертої статті 26 доповнити новим підпунктом «ґ» такого змісту: «ґ) за власним бажанням, якщо мобілізований військовослужбовець належить до категорії громадян, які відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.».
Ще 02.09.2022 року проектом закону 7726 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення стабільної роботи закладів фізичної культури і спорту та дошкільних навчальних закладів в умовах воєнного стану” було внесено подібну пропозицію. До цього часу ця пропозиція не затверджена Верховною Радою України.
Виникає питання: чим відрізняються тренери-викладачі, інструктори з видів спорту від наукових і науково-педагогічних працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти.
Тренерами не народжуються, і не стають, здобувши вищу освіту. Це — поклик душі; довготривала, кропітка робота й тренування; контакт з вихованцями і їх батьками; перемоги та поразки задля досягнення спортивних вершин та спортивної слави Батьківщини на всеукраїнському, міжнародному й світовому рівні.
Зміна чи відсутність тренера — крах підготовки та досягнень спортсмена. Нині для поліпшення психологічного стану і здоров’я вихованців, зниження гостроти їх стресової реакції через воєнні події, та й взагалі для досягнення цілей, спрямованих на популяризацію та підвищення ролі фізичної культури і спорту, зміцнення здоров’я, пропаганду здорового способу життя, формування патріотичної свідомості, гармонійного розвитку особистості та здібностей, навчально-тренувальний процес з видів спорту як для досвідчених спортсменів (аматорів і професіоналів), так і для спортсменів-початківців — це необхідний фактор; значима складова сильної, здорової нації.