Я, Бучко Андріана Тарасівна, донька загиблого старшого солдата Бучко Тараса Васильовича. Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) воїну 63 ОМБр, Бучко Тарасу Васильовичу 20.12.1978 р.н. З початком повномаштабного вторгнення рф в Україну, Тарас 25 лютого, взявши свій воєнний квиток, став на захист рідної Батьківщини. Залишаючи рідну домівку, він сказав: "Я не дозволю тій нечисті прийти до мене додому і показувати свої права. Я не зможу вас захистити тут, тому я повинен піти туди."
Наш Герой відважно брав участь у жорстоких та запеклих боях заради визволення Херсонщини, а в подальшому всіх окупованих територій. Йому вистарчало мужності, сміливості та відданості для того, щоб оберігати кожного свого побратима та поспішати на допомогу, якщо когось було поранено, чи витягувати тих, кого засипало землею після постійних обстрілів із градів. У такий складний час вони стали справжньою сімʼєю, яка пліч-о-пліч захищала територію нашої держави від агресивних дій загарбника. Тарас був добрим сином та братом, люблячим чоловіком та найкращим батьком, надійним другом та глибоко віруючою людиною, любив людей та свою неньку Україну. Він будував плани на майбутнє і хотів жити у вільній країні.
Останніми його словами у телефонній розмові з дружиною було: "Я прийду додому або з перемогою, або загину за Україну."
20.09.2022 року його життя обірвалося на Миколаїївщині, захищаючи Україну від ворога. Загинув, щоб ми могли жити у вільній та незалежній Україні.