№22/181132-еп
Відзначення солдата СЛІПЧЕНКА ЄВГЕНА ОЛЕКСАНДРОВИЧА найвищою державною нагородою «ГЕРОЙ УКРАЇНИ»(посмертно)
Автор (ініціатор): Сліпченко Ірина Олександрівна
Дата оприлюднення: 23 лютого 2023
Сліпченко Євген Олександрович(позивний Сліпа) народився 21.11.1985р., м. Пологи Запорізької обл.
У мирний час Євген мав улюблену роботу – помічник машиніста тепловоза на залізній дорозі, і багато мрій. Та війна обірвала всі його мрії разом з життям... 24 лютого о 5 ранку він був у відрядженні поблизу Волновахи. Цього було достатньо і щоб зрозуміти, що відбувається, і щоб прийняти без вагань рішення: де ти маєш бути у цей складний для Батьківщини час. Щойно повернувшись з відрядження – був зарахований у територільну оборону міста Пологи Запорізької області, яке вже третього березня було окуповане військовими РФ. Часу на військову підготовку майже не було. В тяжкому та нерівному бою з окупантами він в числі інших земляків - тероборонівців опинився в самому пеклі, де довелося самотужки освоювати гранатомет – і перший у його житті трофей – БМП ворога. Вже 3 березня місто опинилось повністю під контролем рашистів: почалися допити місцевого населення з метою отримання інформації про склад тероборони, наявності військових у місті та ін. Декілька жителів міста потрапили в полон, Євген самотужки визволив їх в обмін на військових росіян. На момент наступу окупантів в місті базувалась 128 бригада, сили були нерівні і під натиском ворога вони вимушені були відступити, 15 бійців були відрізані від підрозділу. Євген прихистив у себе бійців, а потім вивів їх з окупації полем та посадками. Бригада на той момент перебувала в Оріхові. За добу Євгену разом з військовими вдалось вийти до місця її дислокації. Хлопці залишились зі своїм формуванням, а Євген попрямував до Запоріжжя. Там був зарахований до підрозділу розвідки в/ч А7282. День 17 квітня 2022 року, на жаль, став останнім у короткій військовій біографії Євгена Сліпченка. Він загинув під час чергової розвідувальної операції у селі Вишневе на Гуляйпільському напрямку, закривши собою командира. Тяжко поранений командир не зміг винести тіло Євгена, і він залишився на території, яка досі заблокована та підконтрольна військовим РФ. Однією з заповітних мрій Євгена було жити у вільній, суверенній Україні, або загинути героєм в ім’я цього. І ось він загинув, як герой. Залишилось півкроки до його мрії – що це було визнано. Допоможіть здійснити мрію до кінця.
У мирний час Євген мав улюблену роботу – помічник машиніста тепловоза на залізній дорозі, і багато мрій. Та війна обірвала всі його мрії разом з життям... 24 лютого о 5 ранку він був у відрядженні поблизу Волновахи. Цього було достатньо і щоб зрозуміти, що відбувається, і щоб прийняти без вагань рішення: де ти маєш бути у цей складний для Батьківщини час. Щойно повернувшись з відрядження – був зарахований у територільну оборону міста Пологи Запорізької області, яке вже третього березня було окуповане військовими РФ. Часу на військову підготовку майже не було. В тяжкому та нерівному бою з окупантами він в числі інших земляків - тероборонівців опинився в самому пеклі, де довелося самотужки освоювати гранатомет – і перший у його житті трофей – БМП ворога. Вже 3 березня місто опинилось повністю під контролем рашистів: почалися допити місцевого населення з метою отримання інформації про склад тероборони, наявності військових у місті та ін. Декілька жителів міста потрапили в полон, Євген самотужки визволив їх в обмін на військових росіян. На момент наступу окупантів в місті базувалась 128 бригада, сили були нерівні і під натиском ворога вони вимушені були відступити, 15 бійців були відрізані від підрозділу. Євген прихистив у себе бійців, а потім вивів їх з окупації полем та посадками. Бригада на той момент перебувала в Оріхові. За добу Євгену разом з військовими вдалось вийти до місця її дислокації. Хлопці залишились зі своїм формуванням, а Євген попрямував до Запоріжжя. Там був зарахований до підрозділу розвідки в/ч А7282. День 17 квітня 2022 року, на жаль, став останнім у короткій військовій біографії Євгена Сліпченка. Він загинув під час чергової розвідувальної операції у селі Вишневе на Гуляйпільському напрямку, закривши собою командира. Тяжко поранений командир не зміг винести тіло Євгена, і він залишився на території, яка досі заблокована та підконтрольна військовим РФ. Однією з заповітних мрій Євгена було жити у вільній, суверенній Україні, або загинути героєм в ім’я цього. І ось він загинув, як герой. Залишилось півкроки до його мрії – що це було визнано. Допоможіть здійснити мрію до кінця.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Алєксєєнко Олена Сергіївна
23 травня 2023
2.
Олійник Олеся Олександрівна
23 травня 2023
3.
Мельник Тетяна Борисівна
23 травня 2023
4.
Шляхова Світлана Михайлівна
23 травня 2023
5.
Івченко Анна Володимирівна
23 травня 2023
6.
Петренко Анна Володимирівна
23 травня 2023
7.
Чернуха Світлана Володимирівна
22 травня 2023
8.
Ярмола Андріяна Андріївна
22 травня 2023
9.
Дашкевич Юлія Віталіївна
22 травня 2023
10.
Торопова Ірина Олександрівна
22 травня 2023
11.
Муляревич Тетяна Іванівна
22 травня 2023
12.
Ал-Обайді Ганна Анатоліївна
22 травня 2023
13.
Ковтанюк Галина Іванівна
22 травня 2023
14.
Іванова Світлана Вікторівна
22 травня 2023
15.
Бутенко Євгеній Артурович
22 травня 2023
16.
Сніцаренко Тетяна Іванівна
22 травня 2023
17.
Казимирчук Марія Іванівна
22 травня 2023
18.
Подвисоцька Руслана Русланівна
22 травня 2023
19.
Баглай Юлія Володимирівна
22 травня 2023
20.
Мазур Тетяна Анатоліївна
22 травня 2023
21.
Козак Інна Анатоліївна
22 травня 2023
22.
Самойлова Лілія Володимирівна
22 травня 2023
23.
Антощук Олександра Сергіївна
22 травня 2023
24.
Риженко Марина Сергіївна
22 травня 2023
25.
Сабадаш Анна-Вікторія Романівна
22 травня 2023
26.
Помазан Тамара Іванівна
22 травня 2023
27.
Охманюк Світлана Іванівна
22 травня 2023
28.
Харченко Олена Олексіївна
22 травня 2023
29.
Фештрига Руслана Василівна
22 травня 2023
30.
Вергелесова Олена Родіоновна
22 травня 2023