Присвоїти звання Героя України посмертно.

Шановний пане Президенте!!
Звертається до Вас дружина та доньки загиблого старшого матроса ЄПУРА ЮРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА (1990р.н.) з великим проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, людині з великим серцем, людині честі та доблесті
військовослужбовцю третьої гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідного - артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0216 (35 окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.) ЄПУРУ ЮРІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ.
Після закінчення профтехучилища в 2008 році Юрій був прийнятий на строкову службу, виконуючи свій священний військовий обов'язок.В 2010 він вступив до органів внутрішніх справ м. Києва де прослужив 3 роки.
31-річний Юрій в перший день повномасштабного російського вторгнення не вагаючись, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Юрій з побратимами після двох місяців військової підготовки вже брав участь в обороні сіл, Миколаївської області, Снігурівка, Березнегувате, Пришиб, Висунськ...Виконував успішно всі бойові накази. Неодноразово прикриваючи своїм тілом рятував життя товаришам та побратимам з піхоти. Також безпосередньо брав участь в контрнаступальній операції, в боях за Давидів Брід. Село яке довгими, запеклими боями, було звільнено, злагодженими діями ЗСУ 4 жовтня.
Брав активну участь у звільненні та відвоюванні м.Херсона та інших районів Херсонської області на правому березі Дніпра.
Швидко та оперативно "зачищаючи" (деокуповуючи) Херсонські села, містечка,райони, аж до Берислава, від російської орди. Згадую чоловікові слова:"Люди зустрічали нас з усмішкою та слізьми радості на очах, обіймаючи і вигукуючи: "Слава Україні, Героям Слава!" "Тоді нас всіх переповнівали почуття радості та свободи!"- тримтячим голосом відповідав коханий. Відпочивши декілька днів після блискучого успіху на Херсонському напрямку, 14 листопада мого чоловіка разом з побратимами відправили боронити українські території на Схід країни (саме Донецьку область). Юрій з побратимами надавав гідну відсіч окупантам в напрямку Мар'їнки. За стійкий патріотизм командування частини завше відзначили мого чоловіка та його екіпаж, захоплюючись їхньою безстрашністю силою духа та професіоналізм. Потім було прийняте рішення відправити мого чоловіка та хлопців на укріплення обороноздатності зі сторони Луганської області. (25 грудня 2022р.) Упродовж тривалого часу пліч-о-пліч (з участю Сил оборони) відбивали атаки російських окупантів у районах населених пунктів в напрямку Кремінної. Не втрачаючи віри в себе, стійко виконував свої обов'язки.
28 січня його екіпаж повертається в Донецьку область. Де також сумлінно та відчайдушно виконував свій військовий обов'язок та вірність присязі (яку прийняв 2008-2009 р.)
Щоразу при виконанні військових обов'язків та під час бойових дій, постійно захищав своїх побратимів, забуваючи про себе...
Так сталося 4 лютого 2023р. Мій чоловік, Юрій, під час виконання бойового завдання, зберігши життя своїх побратимів, героїчно загинув, віддавши найцініше, своє життя, за наш спокій та мир під населеним пунктом Побєда Покровського району Донецької області.
За майже рік служби Єпур Юрій був нагороджений грамотами та іменними подарунками, за бойові заслуги.
Мій чоловік був відповідальний, чесний, мудрий, постійно розвивався, був трудолюбивий, завжди відгукувався на допомогу як в мирний час, так і на війні. Добрий, щирий, та життєрадісний він був найкращим і найдбайливішим у світі батьком двох донечок та незамінним чоловіком. Дуже світла людина з золотими руками та великим серцем.
Я особисто, наші донечки, вся наша родина, жителі села Немирівське Одеської області, працівники Немирівського ліцею, жителі села Гвоздавка Одеської області, побратими та командир військової частини А0216 просимо Адміністрацію Президента та безпосередньо пана Президента України переглянути петицію та присвоїти звання Героя України посмертно ЄПУРУ ЮРІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ.