Зараз українська армія є значно більш забезпеченою, ніж рік тому. Частина зброї та військового спорядження постачається Міністерством Оборони України, а частина закуповується українськими волонтерами. Однак таке забезпечення не завжди ефективне. Міністерство Оборони України має величезні грошові ресурси і може закуповувати навіть важке озброєння у великій кількості, проте не завжди встигає за зміною ситуації в українській армії. Волонтери ж навпаки, швидко дізнаються про потреби військових, але не завжди мають достатньо коштів, щоб задовольнити їх. Враховуючи все вищесказане, я пропоную створити модель взаємодії Міністерства Оборони України і волонтерів, яка може вирішити цю проблему. Суть цієї моделі проста: якщо бійцям ЗСУ терміново потрібна якась зброя або якесь військове спорядження, а у волонтерів недостатньо коштів, щоб це купити, то волонтери можуть звернутися до Міністерства Оборони України і Міноборони надасть їм ту суму коштів, якої не вистачає.Також доцільно розглянути варіант, при якому Міноборони надає волонтерам компенсацію за вже придбані товари військового призначення, якщо на їх купівлю було витрачено дуже багато грошей. На мою думку, ця модель може покращити процес забезпечення української армії, зробивши його більш швидким і більш ефективним.