№22/182270-еп
Про присвоєння заслуженого та почесного звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" військовослужбовцю Збройних Сил України (в/ч А4053) солдату Мазуру Михайлу Володимировичу (посмертно)
Автор (ініціатор): Янчишен Дмитро Анатолійович
Дата оприлюднення: 06 березня 2023
Просимо Вас розглянути петицію щодо присвоєння заслуженого та почесного звання Героя України (посмертно), або іншої визначної державної нагороди (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України (в/ч А4053) МАЗУРУ Михайлу Володимировичу (позивний «Макар»).
Михайло народився в місті Рівному. Навчався у ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП». Після закінчення коледжу залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав у групі кваліфікованих робітників. Чоловіка запам’ятали як відповідального, щирого, доброго і завжди готового прийти на допомогу. Учні його любили та поважали.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Михайло не зміг залишитись осторонь. Попри визначену законом можливість не мобілізовуватись, прийняв рішення стати до лав ЗСУ. Своїм прикладом показав учням, що Батьківщину потрібно захищати коли на неї зазіхає ворог, навіть якщо немає попереднього військового і бойового досвіду.
Військову службу Михайло проходив на посаді гранатометника 1-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4053 (115 окрема механізована бригада), яка з перших місяців війни приймала участь в активних бойових діях на Луганщині у м. Сєвєродонецьк, м. Лисичанськ. Батальйон, в якому проходив службу Михайло, за стійкість і незламність командири військової частини назвали «залізним». Михайло був одним із найкращих навідників у своєму підрозділі, за що неодноразово отримував подяки від командування. Спостережні пункти, на яких ніс бойові чергування Михайло, завжди називались його позивним «Макар», оскільки незважаючи на звання і посади, завдяки його лідерським та організаторським здібностям, він завжди був тим, біля кого організовувались інші військовослужбовці. Під час проходження служби завжди ефективно виконував бойові завдання, завжди приходив на допомогу бойовим побратимам. Михайло Мазур до останнього свого страшного бою 29 червня 2022 року під Лисичанськом стійко з честю захищав Батьківщину.
У воїна залишилися дружина і п’ятирічна донечка.
Михайло народився в місті Рівному. Навчався у ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП». Після закінчення коледжу залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав у групі кваліфікованих робітників. Чоловіка запам’ятали як відповідального, щирого, доброго і завжди готового прийти на допомогу. Учні його любили та поважали.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Михайло не зміг залишитись осторонь. Попри визначену законом можливість не мобілізовуватись, прийняв рішення стати до лав ЗСУ. Своїм прикладом показав учням, що Батьківщину потрібно захищати коли на неї зазіхає ворог, навіть якщо немає попереднього військового і бойового досвіду.
Військову службу Михайло проходив на посаді гранатометника 1-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4053 (115 окрема механізована бригада), яка з перших місяців війни приймала участь в активних бойових діях на Луганщині у м. Сєвєродонецьк, м. Лисичанськ. Батальйон, в якому проходив службу Михайло, за стійкість і незламність командири військової частини назвали «залізним». Михайло був одним із найкращих навідників у своєму підрозділі, за що неодноразово отримував подяки від командування. Спостережні пункти, на яких ніс бойові чергування Михайло, завжди називались його позивним «Макар», оскільки незважаючи на звання і посади, завдяки його лідерським та організаторським здібностям, він завжди був тим, біля кого організовувались інші військовослужбовці. Під час проходження служби завжди ефективно виконував бойові завдання, завжди приходив на допомогу бойовим побратимам. Михайло Мазур до останнього свого страшного бою 29 червня 2022 року під Лисичанськом стійко з честю захищав Батьківщину.
У воїна залишилися дружина і п’ятирічна донечка.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Крутих Алла Сергіївна
06 червня 2023
2.
Хомишинець Вікторія Іванівна
06 червня 2023
3.
Степчук Олександр Миколайович
06 червня 2023
4.
Дрочак Дарина Миколаївна
06 червня 2023
5.
Омельченко Людмила Василівна
06 червня 2023
6.
Мацапура Олена Василівна
06 червня 2023
7.
Зубенко Людмила Іванівна
06 червня 2023
8.
Тристан Анжеліка Олегівна
06 червня 2023
9.
Савонюк Жанна Григорівна
06 червня 2023
10.
Рижова Ірина Андріївна
06 червня 2023
11.
Маленчук Юлія Миколаївна
06 червня 2023
12.
Бойчук Микола Олексійович
06 червня 2023
13.
Кулік Медея Рамазівна
06 червня 2023
14.
Нагорний Сергій Анатолійович
06 червня 2023
15.
Зюзько Емма Олександрівна
06 червня 2023
16.
Кулініч Олена Сергіївна
06 червня 2023
17.
Андрусік Галина Григорівна
06 червня 2023
18.
Шупранова Інна Олегівна
06 червня 2023
19.
Іскусних Марина Вікторівна
06 червня 2023
20.
Ланова Тетяна Вікторівна
05 червня 2023
21.
Тарасенко Анастасія Вікторівна
05 червня 2023
22.
Міщенко Антон Євгенович
05 червня 2023
23.
Токарчук Світлана Олегівна
05 червня 2023
24.
Куцко Лариса Леонідівна
05 червня 2023
25.
Корсак Оксана Володимирівна
05 червня 2023
26.
Терехова Інна Володимирівна
05 червня 2023
27.
Гугняк Наталія Василівна
05 червня 2023
28.
Рябоконь Олена Іванівна
05 червня 2023
29.
Шпак Марина Олександрівна
05 червня 2023
30.
Сергієнко Оксана Григорівна
05 червня 2023