Присвоєння підполковнику Федорову Максиму Сергійовичу старшому льотчику вертолітної ланки вертолітної ескадрильї військової частини А3913 звання "Герой України" (посмертно).

Я, Федорова Марія Іванівна, дружина загиблого пілота підполковника Федорова Максима Сергійовича. Прошу розглянути петицію про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) підполковнику Федорову Максиму Сергійовичу, за вірність присязі українському народові, патріотизм, за героїзм проявлений у боротьбі з окупантами. Він до останнього був відданий своїй державі.
Загинув Федоров Максим 11 грудня 2022 року виконуючи польотне бойове завдання в Донецькій області, неподалік м. Бахмута. Вертоліт був збитий ворожою ракетою, в результаті чого загинув весь екіпаж командиром якого був Федоров Максим.
Народився Максим 14 квітня 1978 року. Дитячі та юнацькі роки його пройшли в м. Миргород на Полтавщині, там він закінчив школу і здобув середню освіту, також відвідував гурток з парашутного спорту, адже зі шкільних років готувався вступити на навчання в Харківський інститут льотчиків, в який вступив в 1995році, а закінчив в 1999 році і був направлений для подальшого проходження військової служби на Львівщину, у військову частину А3913 в м. Новий Калинів.
Неодноразово приймав участь в миротворчих місіях ООН в Ліберії.
З 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО (ООС) обороняючи східні терени України, де виконав близько 600 бойових вильотів, та врятував життя сотням військовослужбовців.
В 2018 році звільнився з лав Збройних Сил України, але продовжував займатися своєю улюбленою справою-літати, та працевлаштувався в авіакомпанію «Українські вертольоти». Будучи цивільним льотчиком також багато допомагав цивільному населенню в Судані,Малі, Сомалі. Був у складі команди яка займалася гасінням пожеж в Туреччині, проявивши там неабиякі вміння і професіоналізм, підвищуючи тим самим імідж своєї держави на міжнародному рівні.
З початком повномасштабного вторгнення ворога, Максим не зміг залишитися осторонь, тому прилетів з відрядження із-за кордону і одразу ж пішов у свою військову частину, де був призначений на посаду старшого льотчика вертолітної ланки вертолітної ескадрильї і одразу ж почав виконувати бойові завдання.
За час служби в ЗС України дуже багато своїх знань, вмінь, та навичок пілотування вертольота передав молодшому поколінню, адже був відмінним педагогом, льотчиком-інструктором і завжди намагався передати свої знання та вміння іншим.
Серед знайомих, друзів, колег по службі користувався авторитетом і повагою. Був добрим, чуйним, справедливим, відзивчивим, життєрадісним , з відмінним почуттям гумору, завжди усміхнений і на позитиві, йому були притаманні усі найкращі людські якості.
Нагороджений багатьма державними нагородами та відзнаками, зокрема Орденом Богдана Хмельницького III та II ступенів.
Йому навіки залишилося 44 роки. Ми втратили найцінніше в житті. Мати - свого дорогого сина. Я, люблячого, чуйного,коханого чоловіка. Сини залишились без батьківської турботи та настанови. Маленький Влад і досі чекає на тата.
Похований підполковник Федоров Максим Сергійович на землі Героїв Української Головної Визвольної Ради – у с. Сприня, Самбірського району що на Львівщині, на Батьківщині його дружини.