Годі переоцінити значення Тараса Шевченка для всіх поколінь українців – і мертвих, і живих, і ненароджених. Його любов до України палала таким вогнем, що запалювала навіть мертві душі прислужників імперії зла, якою завжди була Росія, і подвигала їх на служіння Україні та рідному народу, боротьбі за його волю та власну державу. « У своїй хаті, своя правда, своя сила і воля святая. Так було, є і буде завжди. Його «Посланіє» на всі віки, поки й буде Україна й український народ. Мільйони патріотів виховувались на ньому і будуть виховуватися. Його духовна донька Леся Українка ось як писала про нього:
Він перший полюбив її,
Як син кохає неньку.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того ж великого вогню
І смерть не погасила.
Так могли любити тільки пророки. Він став Пророком України, який прийшов у світ, щоб свідчити світові і його Творцю про Україну та « нагадує народові про його покликання перед Богом і будить у людині оспале сумління.»(Євген Сверстюк). Ще одна цитата видатного письменника, культуролога, філософа, довголітнього політв’язня російської комуністичної імперіі Євгена Сверстюка. «У світі зім’ятих і пропитих моральних норм, у світі, де інтелігенцією вважалися підкрашені англоманією рабовласники, які бенкетували на очах голодних і почорнілих селян, у світі, де моральна висота і вартість нікого не цікавили або вимірювалися чинами, орденами і мірою відданості «царю й отєчєству» - у цьому світі Шевченко повертає смисл затертим і спрофанованим словам: правда, воля, гідність любов. Крізь життєві незгоди, як пам’ять про про ласкаву усмішку матері, він проніс незайманими найсвітліші уявлення дитинства, найживучіші, найсвятіші ідеали народу. Ці ідеали визріли у його свідомості й вилились у революційну систему особистої і суспільної моралі. Вона спирається на вистраждане поетом поняття про моральну велич людини, її особисту й національну гідність. Деморалізація починається нехтуванням обов’язків перед народом. Найсвятішими для Шевченка виявами людяности було прагнення до волі й справедливости, діяльна любов до батьківщини, материнська любов»
Шевченко був з нами на двох Майданах а сьогодні він з нами на фронті. Бо і тоді, і сьогодні українці готові вмирати за свої найсвятіші ідеали, про які у найтемніші часи нагадував і свідчив народові його ПРОРОК. І тоді , і сьогодні нас надихали і буде завжди надихати його безсмертне: «Борітеся поборете. Вам Бог помагає»
Звертаємось до Вас, пане Президенте, з цією петицією, щоб день народження Тараса Шевченка 9-е березня або День його перепоховання в Україні 22 травня Вашим Указом стали вихідним днем загальноукраїнського свята. Таке свято величезною мірою утверджуватиме в усі часи морально патріотичні ідеали любові до України, її свободи, справедливості та особистої і національної гідності громадян України на сторожі яких завжди стоятиме наш національний Пророк Тарас Григорович Шевченко.